У сучасному світовому інформаційному протистоянні не існує ідеально “чесної” або “злої” моделі впливу. Різні сторони — як росія, так і країни Заходу — використовують інформаційно-психологічні операції (ІПСО) як інструмент стратегічної боротьби, проте з різною етикою, формою й довгостроковими цілями. 

Росія експлуатує цинізм, Захід працює через довіру — але теж маніпулює. 

Наше завдання  — розповісти вам про одну зброю, яка має різний напрямок дії, але однаково влучає у ціль. 

Росія: такі дурні, як здаються?

Російська інформаційна стратегія, на перший погляд, може здатися хаотичною, примітивною або навіть “дурною”. Але такий образ  — частина глибоко продуманої тактики, яка має на меті зовсім не переконати логікою, а зламати довіру до самої ідеї правди.

Основна доктрина
Російська модель ІПСО спирається на кілька ключових принципів:

•  Все відносне, об’єктивної правди не існує; 
• Будь-яку думку можна зруйнувати іншим фреймом; 
• Завдання — не переконати, а дезорієнтувати, деморалізувати й розмити межу між істиною та брехнею.

Росія не пропонує альтернативну правду — вона знищує саму ідею її існування. Через інформаційний шум і надлишок суперечливих повідомлень знецінюється сама потреба в достовірності. Аудиторія виснажується, перестає аналізувати і, зрештою, починає сприймати наратив за принципом: “якщо цього багато — значить, це правда”. Це ефект “інформаційного стада”. 

Основні інструменти російських ІПСО

1. Фейкові новини (дезінформація через псевдоЗМІ) 

Принцип дії: створення та поширення неправдивих або маніпулятивних повідомлень, які змінюють сприйняття подій.

Приклади:

• “Розіп’ятий хлопчик” у Слов’янську (2014) — вигаданий сюжет про жорстокість ЗСУ. 
• “Біолабораторії США в Україні” (2022–2023) — конспірологічний фейк, який поширювався також за межами РФ. 
• “Польські найманці масово вбивають цивільних” (2023) — псевдожурналістські відео, зрежисовані як “репортажі”.

 2. Боти, тролі, ботмережі

Принцип дії: масове створення та просування потрібних наративів через автоматизовані акаунти (боти) або найманих коментаторів (тролів).

Приклади:

•  “Ольгінська фабрика тролів” — структура в Санкт-Петербурзі, що впливає на соцмережі (Facebook, X/Twitter, YouTube). 
• Telegram-ботмережі (2022–2024) — одночасний вкид фейкових повідомлень у десятки українських та російських каналів.

3. Псевдоканали у соцмережах і месенджерах
Принцип дії: створення каналів/груп, які імітують українські ресурси, або використовують “інсайди” для підриву довіри.

Приклади:

• “Жесть із України” / “Зрада чи перемога” — Telegram-канали, що маскуються під українські патріотичні, але поширюють панічні меседжі, фото знищення інфраструктури.
• Псевдоканали місцевої влади — клони офіційних акаунтів, які вкидали фейки, наприклад: “мер просить евакуюватися” — фейк під час обстрілів.

4. Deepfake та візуальні фейки
Принцип дії: використання штучного інтелекту або графіки для створення переконливих підробок відео/фото.
Приклади:

• Відео із Зеленським (2022), в якому він нібито закликає ЗСУ скласти зброю — гучний deepfake. 
• Підроблені фото “вбитих дітей Донбасу”, які насправді взяті з конфліктів у Сирії або Лівії.

5. Інформаційна аналітика на експорт (аналітика як зброя)

Принцип дії: створення псевдонаукових звітів і “експертних думок”, що просувають кремлівську лінію.

Приклади:

• “Фонд стратегічної культури”, “РИА-Рейтинг”, “Российский институт стратегических исследований” — продукують аналітику для легітимізації пропаганди. 
• Розсилка аналітики західним політикам/медіа, з позицією: “Україна — держава, що збанкрутувала”, “Санкції шкідливі для ЄС”.

 6. Повторювані меседжі

Принцип дії: постійне повторення ключових меседжів для формування “рамок мислення” у цільової аудиторії.

Приклади: 

• “Україною керують нацисти”
• “Захід використовує українців як гарматне м’ясо” 
• “Мир можливий, якщо Україна капітулює” 
• “Росія — фортеця традиційних цінностей”

 7. Псевдоексперти та “корисні ідіоти” 

Принцип дії: залучення симпатиків або підконтрольних експертів/медіа на Заході для просування потрібної думки “зсередини”. 

Приклади:

• Інтерв’ю з Джоном Міршаймером, який часто поширює тези, що зручно лягають у кремлівський наратив. 
• RT, Sputnik, News Front — “альтернативні” медіа, які поширюють потрібні меседжі через “антиглобалізм”, “антиНАТО”, “антиЗахід”. 

Замість висновку 

 Російська ІПСО-система — це індустрія повного циклу, яка включає: 

•  Виробництво (тексти, відео, боти) 
• Поширення (соцмережі, месенджери, медіа), 
• Посилення (через експертів, повторення), 
• Впровадження (через довготривалу роботу з аудиторією). 

Сила російських ІПСО — в масовості, гнучкості та безпринципності. Але слабкість — відсутність довготривалої довіри, репутаційні втрати та дедалі більша ідентифікація схем.

Захід: чи такі щирі й толерантні, як хочуть здаватися?

Інформаційно-психологічні операції на Заході мають іншу форму, але подібну мету — вплив на свідомість, поведінку та сприйняття цільової аудиторії. Західна модель ІПСО базується на глибокому знанні психології мас, маркетингових підходах і технологічній перевазі. Західні ІПСО не завжди прагнуть дезінформувати — частіше вони відбирають, фреймлять та підсилюють окремі акценти, формуючи контрольоване середовище сприйняття. Вони апелюють до цінностей, безпеки, солідарності, але водночас активно маніпулюють емоціями, візуальними образами та інформаційною архітектурою для досягнення стратегічних цілей.

Основна доктрина

Західна модель інформаційно-психологічних операцій ґрунтується на принципах емоційної мобілізації, репутаційної маніпуляції та контрольованої подачі інформації в межах демократичних стандартів.

Основні принципи:

• Правду можна не заперечувати — достатньо подавати її вибірково; 
• Реакцією важливіше керувати, ніж формувати переконання; 
• Головна мета — створити потрібний емоційний клімат, у якому маси самі роблять “правильні” висновки. 

Західні ІПСО рідко намагаються прямо знищити довіру до правди — навпаки, вони апелюють до цінностей (права людини, свободи, безпеки), але ці цінності часто стають інструментами маніпуляції. Замість грубого вкиду дезінформації тут переважає інтелектуально відшліфована селекція фактів, яка дозволяє залишатися в межах “правди”, не втрачаючи при цьому потрібного впливу.

Окрема риса — обережність і надмірна толерантність, яка іноді переростає в страх сказати очевидне.  Основний емоційний важіль — обурення, а не ненависть. Західна ІПСО рідше штовхає аудиторію до агресії, але активно стимулює реакцію: “як це могло статися?!”, “як ми можемо це допустити?”, “де справедливість?”.

Таким чином формується суспільний тиск, що працює на потрібні рішення — не через примус, а через емоційно-моральний шантаж.

Основні інструменти західних ІПСО 

1. Фреймування подій через контрольований медіадискурс

Суть: підбір термінології, емоційно забарвлених формулювань і контексту, що просуває потрібну інтерпретацію подій.

Приклади: 

• “Humanitarian intervention” замість “військове вторгнення” — Югославія, Лівія. 
• “Collateral damage” (супутні втрати) замість “вбивство цивільних” — Ірак, Афганістан.
• “Превентивна безпека” — аргументація присутності НАТО у Східній Європі.

2. Soft power та культурна інженерія 

Суть: просування своїх ідей та цінностей через культуру, освіту, гуманітарну допомогу, кінематограф, медіа та соцмережі.

Приклади: 

• Голлівуд часто відтворює геополітичний порядок Заходу: США — герой, вороги — або терористи, або комуністи. 
• Грантова політика — фінансування медіа, ГО, досліджень із заданими фреймами (демократія, права людини, “належне управління”). 
• Виробництво серіалів і фільмів на тематику протидії тероризму з головними героями з ЦРУ, ФБР та поліції.

3. Цифровий наративний вплив 

Суть: співпраця урядів і технологічних гігантів у сфері інформаційної безпеки, контент-модерації та формування трендів. 

Примітка: у західних політиків зазвичай є офіційні сторінки в Instagram та Facebook, де вони особисто або через команди активно висвітлюють свою діяльність, події та досягнення. Натомість у росії основну роль у висвітленні подій відіграють підконтрольні ЗМІ, які поширюють інформацію через політичні пресслужби. 

Приклади: 

• Демодерація російських акаунтів у Facebook, Twitter, YouTube з 2022 року. 
• Формування стрічок новин (feed shaping) — наприклад, алгоритми TikTok, Twitter, Instagram формують лояльне до НАТО/ЄС середовище. 

4. Освітні ІПСО (через аналітичні центри та університети) 

Суть: вплив через академічну, експертну та аналітичну інфраструктуру, яка формує елітну думку і політичні рішення. 

Приклад: RAND Corporation, Atlantic Council, CEPA створюють політичні рекомендації з ведення ІПСО, кібервійни, інформаційної безпеки. 

5. Інформаційний захист у вигляді фактчекінгу 

Суть: створення інститутів для перевірки та спростування фейків — але іноді використовується для просування “правильної” правди.
Приклад: StopFake, EUvsDisinfo, Polygraph.info — ресурси, що спростовують дезінформацію (переважно з росії).

6. Юридично-інформаційне позиціонування 

Суть: легітимація своїх дій через мову права, демократичних процедур, заяв міжнародних організацій. 

Приклад: операції в Іраку, Афганістані офіційно базувалися на резолюціях, хоча реальні мотиви були ширші. 

Замість висновків

Західна ІПСО-система — це високоточна, демократична інформаційна машина, яка включає:

• Виробництво (аналітика, журналістські розслідування, публікації НДО, звіти think tank’ів); 
• Поширення (легальні медіа, блогери, соціальні платформи, дипломатичні канали); 
• Посилення (через повторювані меседжі, медіарезонанс, моральний авторитет інституцій); 
• Впровадження (через систематичну прив’язку до цінностей, освітніх та культурних наративів). 

Сила західних інформаційних кампаній — у репутації, інтелектуальності, технологічному забезпечені й здатності адаптувати вплив до стандартів демократичного світу.

Слабкість — у вразливості до звинувачень у подвійних стандартах, надмірній обережності та внутрішній політичній фрагментації. 

У світі інформаційно-психологічних операцій не існує абсолютного поділу на «добрі» чи «погані». Їх оцінка залежить не стільки від моральних категорій, скільки від ефективності — ІПCО або досягає своєї мети, або ні. В умовах інформаційного суспільства найважливіше — не потрапити у вир маніпуляцій, а зберігати критичне мислення. Варто пам’ятати: навіть у часи масових вкидів, пропаганди чи спотворень правди, кожен має змогу шукати, перевіряти та аналізувати інформацію самостійно.