Станом на 2026 рік в Україні налічується близько 1,8 мільйона ветеранів та ветеранок. За прогнозами аналітиків, після закінчення війни їх кількість сягне 5-6 мільйонів. За цими цифрами — не статистика. За ними — чиїсь кохані, батьки, брати, сестри. Люди, які повертаються і мають знову навчитись жити у мирі. А ті, хто поруч — навчитись їх чути. У цьому матеріалі поговоримо про те, як кожен із нас може допомогти зробити це повернення легшим і комфортнішим.
Повернення — це не подія, а процес
Коли близька людина повертається з війни, близькі часто очікують, що все швидко стане, як колись. Але реінтеграція — це не один момент, а тривалий шлях. Дослідження «Ветеран Хаб», проведене на основі понад 60 глибинних інтерв’ю, показує: повернення в середньому триває від місяця до півтора року. І тут ідеться лише про початок, а не завершення процесу.
На цьому шляху ветерани можуть стикатися з кризою ідентичності, відчуттям, що їх ніхто не розуміє, дратівливістю, тривогою щодо майбутнього або, навпаки, бажанням повернутися туди, де все було звичним і зрозумілим. Це не слабкість і не примха, це природна реакція психіки на перехід між двома принципово різними світами. Цивільне життя після служби може здаватись дивним і порожнім. Людина змінилась, а світ навколо наче залишився тим самим і не помітив цього.
Що відчувають близькі?
Сім’я — перший простір повернення. І саме вона найчастіше опиняється сам на сам із запитаннями, на які ніхто не готував відповідей. Закритість, мовчання, загострене почуття справедливості, низький поріг терпимості — все це прояви бойового досвіду, а не зміни характеру і не погане ставлення особисто до вас чи когось із близьких. Розуміння цього не робить ситуацію легшою миттєво, але дає важливу точку опори: з людиною все гаразд, вона просто проходить складний етап.
Родина потребує підтримки не менше, ніж сам ветеран. Це висновок, до якого прийшли учасники круглого столу «Прообрази ветерана», ініційованого ГО «Черкаський інститут міста» спільно з експертами у сфері ментального здоров’я. Один із ключових висновків круглого столу: реінтеграція — це не особиста справа ветерана і його родини. Це спільна відповідальність громади, роботодавців, закладів освіти та держави. Адже суспільство, яке не вміє говорити з ветеранами і про ветеранів, формує ізоляцію там, де мала б бути підтримка. Стигматизація, нерозуміння, незручне мовчання або, навпаки, зайва героїзація — все це ускладнює шлях людини назад до цивільного життя.
Потрібна постійна, чутлива до контексту психоедукація: для громад, роботодавців, педагогів, членів родин. Не одноразові лекції, а системна робота зі зміни ставлення і формування культури діалогу.
Куди звертатись у Черкасах
На Черкащині організації системно працюють із ветеранами та їхніми родинами.
Волонтерське об’єднання Vesta надає безкоштовну психологічну та юридичну підтримку військовим і ветеранам, проводить тренінги для бізнесів та організацій. Працюють онлайн і мають представників у Черкасах.
Психологічна підтримка: 097 595 33 50.
Юридична підтримка: 068 924 32 34.
Сайт організації: ngovesta.org.
Центр підтримки «Атлант» має гарячу лінію для військових та їхніх родин, надає психологічну допомогу і навчає волонтерів та роботодавців.
Контакт: 093 727 09 47.
Сайт: atlantsupport.org.ua.
Ветеранський корпус — юридична, соціальна, психологічна та реабілітаційна підтримка, сприяння у працевлаштуванні та розвитку ветеранських ініціатив. Мають сформовану команду та осередок в Черкасах.
Пошта: veteranscorp2025@gmail.com.
Сайт: veterancorpus.army
Простір «Ветеран Про» — безкоштовна психологічна, юридична та соціальна допомога, підтримка у працевлаштуванні.
Контакт: 0472 63 59 78.
Instagram: @veteranpro.cherkasy
«Інватаксі» від McLaut — безкоштовне інклюзивне таксі для ветеранів та людей з інвалідністю.
Контакт: 073 883 23 23.
Сайт: suf.org.ua/invataxi.
Більше інформації про сервіси, пільги та організації — на платформі «Черкаський вимір»: ukrveteran.ck.gov.ua.
Ветеран повертається не для того, щоб повернутися до нормального життя, — він повертається до нового життя, яке ще треба збудувати. І цей шлях стає коротшим і менш болючим, коли поруч є люди, які розуміють: це не слабкість, а процес. І що їхня роль у цьому процесі — не виправляти і не рятувати, а бути поруч і не відвертатись.
Матеріал створений на основі дослідження «Ветеран Хаб» та за результатами круглого столу «Прообрази ветерана», організованого Черкаським інститутом міста у травні 2025 року.
