Маніпулювання громадською думкою небезпечні тим, що дестабілізують населення, спонукають до певних дій через насадження і поширення хибних думок, відображають фейкові картини перебігу подій та формують заангажоване мислення.
У цьому матеріалі ми розглянемо можливі канали та методи маніпуляції. А також розкажемо, як розпізнати наміри маніпуляції.
Основні канали, де вами можуть зманіпулювати:
- Телебачення, друкована преса, інтернет-ЗМІ.
- Соціальні мережі. Міські та тематичні пабліки, які можуть досягти міжособистісної взаємодії через тісні зв’язки та швидко поширювати інформацію, яку хочуть донести до багатьох цільових аудиторій.
- Соціальні боти. Зокрема, автоматизовані програми ботів, які виконують прості повторювані завдання. Боти можуть використовуватися у Facebook, Twitter та WhatsApp. Як приклад, президентські вибори у Бразилії, 2014 рік. Політичні сили використовували ботів як для своєї підтримки, так і для нападу на політичних діячів, а також «для заохочення протестів».
Особливості медіапростору України глибоко проаналізовано у щорічному всеукраїнському опитуванні USAID-Internews. Дослідження визначає ставлення населення до медіа, рівень медіаграмотності та вміння розрізняти неправдиві наративи. Під час великої війни відбулася централізація виробництва телевізійних новин, пришвидшився занепад друкованих медіа і зросла кількість інформаційних каналів у соціальних мережах. Громадська думка в Інтернеті вважається важливим фактором, який впливає на прийняття рішень людьми. Оскільки основним джерелом новин для 74% українців стали соціальні мережі, а використання телебачення для отримання новин впало порівняно з 2015 роком більш як у двічі, то відповідно в цифровому середовищі концентруються ризики, спричинені різними формами дезінформації. Про це свідчать дослідження щодо поширення дезінформації через традиційні ЗМІ та цифрові.
Міжнародні ініціативи «United for News», «The Journalism Trust Initiative» та команда «Internews Network» наштовхнули Інститут масової інформації (ІМІ — українська громадська організація, яка досліджує громадську думку та інші явища, пов’язані з формуванням масової свідомості) на ідею аналізу українських інформаційних ресурсів за ознаками прозорості, професійності та відповідальності. Вони сформували «білі списки» медіа, які заслуговують більшої довіри громадян.
Характеристики, за якими інформаційні ресурси відносять до «білих»:
- прозорість медіавласності та контактів, наявність на сайті редакційної політики, фінансова прозорість і підзвітність;
- дотримання професійних стандартів — всебічність та багатосторонність висвітлення подій, представлення балансу думок, точок зору; достовірність інформації з надійних джерел; відділення фактів від коментарів; наявність/відсутність неспростованих неправдивих новин;
- дотримання етичних стандартів журналістики — недопустимі немарковані жодним чином рекламні матеріали (джинса); заперечення принципу рівності між людьми, сексизм, гендерна дискримінація.
До списку відповідальних українських онлайн-медіа, який підготували експерти ІМІ на основі моніторингових досліджень, увійшли такі редакції: Суспільне, Громадське, Ліга, Українська правда, Укрінформ, Дзеркало тижня, Бабель, НВ та Еспресо.
Найбільше публікацій, що порушують стандарти в Obozrevatel, 24 канал, Telegraf, ТСН, УНІАН.
Значну роль у впливі на людську свідомість відіграє принцип переваги первинної інформації. Тобто той, хто першим передав важливе повідомлення, одержує психологічну перевагу. Тому важливо спочатку переглядати новини з 3-5 перевірених джерел із «білого списку» медіа.
Сьогодні, в межах психологічної війни, щоб посіяти паніку серед людей та вплинути на здатність критично мислити, росія проводить цілий комплекс заходів з поширення спеціально підготовленої інформації — інформаційно-психологічні операції (ІПсО). Прикладами ІПсО є наративи про причини відключень електроенергії в Україні чи поширені роспропагандою ще з 2015 року «обґрунтування» поділу України між країнами ЄС. Проросійські ЗМІ поширюють обкладинку німецької щоденної газети «Handelsblatt», на якій нібито зображений Володимир Зеленський, якого оточують президенти сусідніх європейських країн, погрожуючи ножами. Згідно з дописом під картинкою, західні партнери-сусіди України підтримують її, водночас тримаючи ніж за пазухою. Насправді такої публікації «Handelsblatt» не існує, про що свідчить їх офіційна сторінка. Також пропагандисти пропустили число в місці, де мала б бути повна дата випуску, що також є ознакою підробки.
Пропагандисти застосовують спеціальні прийоми донесення дезінформації, «мову реклами», надають ідеям образно-емоційних форм, маніпулюючи людськими емоціями, почуттями, релігійними переконаннями, без спонукання до критичного мислення. Пропаганда вдосконалюється за рахунок збільшення маніпуляцій, спекуляцій, специфічної подачі, а також за допомогою різних кібертехнологій (зламу сайтів правдивих медіа й розміщення на них фейків).
Значний сплеск активності «творців фейків» відбувається напередодні суспільних чи релігійних свят, особливо під час загострення політичних чи економічних подій. В передвиборчу пору політики створюють спеціальні псевдо соціологічні служби, які оприлюднюють вигідні для них рейтинги. Це потрібно для того, щоб набрати додаткові голоси на виборах. Також політтехнологи, випускають фейкові «ЗМІ», в яких «журналісти» пишуть суміш з вигадок замість новин та рекламують потрібного політика. З’являються вигадані експерти та фейкові організації, масово транслюються точки зору, що видаються за факт, авторитетним організаціям чи фахівцям приписуються перекручені заяви.
Методи впливу та маніпулювання
- Багаторазові, масові повторювання (метод Геббельса)
- Використання чуток, домислів в незрозумілій ситуації та створення «особливої поінформованості»
- Змішування правди, напівправди, відвертої брехні. Застосування принципу порційної інформації 60/40: 40% — дезінформації, 60 — інформації, в якій зацікавлений опонент (для створення довіри)
- Викривлення (замовчування одних фактів, випинання інших)
- Навіювання (формування потрібного бачення)
- Перенесення часткового на загальне
- Метод «паркетних новин», «джинси» (неналежно промаркованої або замовленої реклами)
- Створення брехливих подій, містифікація
- Метод «страшилок» (вимушеного вибору між шкідливим і менш шкідливим)
- Привернення уваги — «потрібні трупи» (маніпуляції на темах крові, сексу, насильства, вбивства)
- Метод «гнилого оселедця» (провокується бурхливе обговорення брехливої інформації про об’єкт, в результаті чого потім він асоціюється із брехнею і скандалом).
Як розпізнати маніпуляцію
Ми зібрали типові ознаки написання або подання інформації з проявами тих методів маніпуляцій, що розглянули вище. А також пояснення та приклади до них.
- Клікбейтний заголовок, що містить слова типу: «Шок!» або «Сенсація», фразу «Від вас приховували», перебільшення, інтригу, суперечності, провокації та ґрунтується на страхах або чутках.
Мета таких матеріалів — залучити користувачів, отримати їхні дані, підвищити трафік, накрутити перегляди, змусити підписатись на повідомлення або приєднатися до спільноти. Або ж утримати відвідувачів, щоб потім заробити на супровідних оголошеннях чи рекламі.
- Зустрічаються викривлені формулювання, поняття, воєнний «новояз».
Лексика, яка спотворює дійсність, вводить в оману та легалізує російські наративи у світовому інформаційному просторі. Найтиповіші та найвідоміші приклади: терміни «спецоперация», «населенники», «союзные силы», «хлопок».
- Анонімні джерела, анонімні автори чи користувачі, що розсилають, перепощують новини та коментарі з новостворених джерел.
Думки анонімних експертів («відомі вчені вважають…») та медіа, які приховують власників/авторів і час від часу стають джерелами скандалів: телеграм-канали «Джокер», «Темний Лицар», «Соросята». Можливо це боти або колаборанти, що виявляються за допомогою персоналізованої інформації, підозрілих текстів/фото, надактивною поведінкою, спостерігаючи за кількістю коментарів або емоційних переінакшень за одиницю часу. Характерним є розповсюдження шаблонних статей з сенсаційними заголовками, які не відповідають змісту статті, поширення типових коментарів.
- Інсайди, непідтверджені чутки та компромати, що неможливо перевірити. Зманіпульовані, вигадані дані, новини, зображення або відео.
Використані «соціологічні дані» без жодного слова про замовника, географію, вибірку, статистичну похибку тощо.
Наприклад: реклама псевдонаукових чудо-ліків від багатьох хвороб, добрив без зазначення складу і виробника, але з великою кількістю емоційних, позитивних відгуків.
- Інформація, взята з неверифікованих акаунтів в соцмережах, посилання на підозрілі або маловідомі джерела. Публікація з джерел, які підозрюють у роботі на спецслужби росії.
Ймовірно, це фальшива новина з сайтів, що дискредитували себе або вони блокуються відповідно до рішень Ради національної безпеки і оборони України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
Наприклад: блокування інтернет-провайдерами доступу до веб-ресурсів, що належать відвертим українофобам та прихильникам рф – Юрію Подоляці та Анатолію Шарію у тому числі до їх субдоменів.
- Перекручені/неправдиві факти, недостовірні цитати (або неправильний переклад цитати). Іноді цитата/фотографія може бути автентичною, але винесеною з контексту і перекрученою.
Серед них можуть бути факти подані однобічно або одиничний випадок використано для узагальнення.
Наприклад: слова біолога Рама Сінгха про нерелігійні причини, через які люди сумніваються в еволюції перекручено з протилежним змістом, де йдеться про релігійних фундаменталістів і освічених вчених, які не вірять в еволюцію. Ознаки викривлення інформації проявляються також коли не співпадають терміни створення окремих елементів публікації (крім історичних): новини недавні, але фото і дані «старі».
- Сатиричні матеріали з перебільшенням, навішуванням «ярликів».
Наприклад, представники спеціального типу сатиричних онлайн-видань як «UaReview» — сатиричне онлайн-видання, що публікує вигадані новини українською. Сатира не претендує на реальність, дійсність і служить як коментар або для розваги. Такі видання спеціально промарковані.
- Назви сайтів, сторінок подібні до офіційних ЗМІ або українських медіа.
Джерела, які мімікрують під офіційні, «білі медіа». Псевдо сторінки сайтів, користувачів. Можуть мати подібний інтерфейс і логотипи.
- Стаття не містить факти і не цитує первинне джерело чи достовірні джерела (з вищезгаданого «білого» списку).
Можна перевірити по ключовим словам, фразам в Інтернеті та переглянути фактичне джерело новинної статті. Погугліть історію і виберіть опцію «Новини». Ви можете побачити інші джерела, якщо такі є, для цієї новини. Перевірте новину на сайтах фактчекінгових організацій, які забезпечують вам достовірність.
Результати моніторингу черкаських онлайн-медіа
За результатами цьогорічного березневого моніторингу черкаських онлайн-медіа від Інституту масової інформації — лише 6% новин стосувалися політики, причому журналісти здебільшого були зосереджені на місцевому контексті. Деякі медіа не уникають проплаченої реклами («джинси») та «паркету».
Не зафіксовано «джинси» в добірках новин зі стрічок «18000», «Прочерку», «ЗМІ.ck.ua». Натомість по одній «джинсовій» публікації було в добірках зі стрічок сайтів: «Вичерпно» та «Про все». Значно частіше траплялася неналежно маркована політична реклама з позначкою «іміджева інформація».
Як захистити себе від маніпуляції?
Практика протидії маніпуляціям полягає в сприянні медіаграмотності та розвитку навичок критичного мислення широких верств населення. Останнім часом створюється все більше проєктів для координації ініціатив громадянського суспільства, ЗМІ, органів влади щодо протидії дезінформації у медіа-каналах та соціальних мережах.
Практичними результатами їх діяльності стали численні інформаційні події, тренінги та інформаційне забезпечення, розповсюдження пам’яток, інструкцій та інфографіки, що стосуються вищезгаданих тем. Серед них:
- просвітницькі заходи (онлайн-тренінги, інтерактивні інсталяції);
- тести для самоперевірки.
Також можна самостійно перевірити надійність і реєстрацію сайту, з якого ви отримали інформацію. Для цього треба ввести доменне ім’я сайту (наприклад: nakaz.org.ua) у пошуку на спеціальних ресурсах, таких як «who.is» або «imena.ua».
Також існують онлайн-платформи для ефективного реагування на пропаганду, бази даних дезінформації, програмне забезпечення для класифікації новин на правдивість, маніпулювання чи фейк. Їж можна застосовувати в соціальній мережі Facebook або як розширення у браузері Google Chrome. Такі платформи виявляють дезінформацію за ознаками втручання людини, у відповідних дослідженнях контекст публікації та коментаря аналізується з точки зору конкретних стандартних термінів і шаблонів речень, що повторюються. А також відокремити російську пропаганду можна встановивши розширення для браузерів Chrome та Firefox, що навчить YouTube не рекомендувати російськомовний контент.
Які б «перевірені» новини ви не читали, не забувайте про інфогігієну. Перевіряйте інформацію, щоб не поширювати фейки далі.
