Це більше, ніж випадковий акомпанемент до міської метушні, це голос, яким місто говорить із нами. Гітарні перебори на бульварі Шевченка, саксофонні імпровізації на «Сімсотці», пісні, що змушують сповільнитися на набережній Дніпра. У Черкасах вуличні музиканти давно перестали бути фоном, вони стали частиною культурної екосистеми міста. Із початком повномасштабної війни багато хто поєднав виступи під відкритим небом зі зборами на підтримку ЗСУ. Про те, як розвивається цей творчий напрям у Черкасах, які виклики та можливості він відкриває, і що потрібно, аби твій голос чи інструмент стали саундтреком міських вулиць, — читайте в цьому матеріалі.
Від Середньовіччя до нашого часу
Першими вуличними артистами в Європі вважають середньовічних менестрелів і трубадурів, які виступали на площах та ярмарках. Сьогодні ж баскінг (від анг. busking – вуличні виступи) — частина культурної політики багатьох міст. І їх досвід ми могли б запозичувати іпримножувати навіть в українських реаліях війни.
Показовим у наш час є приклад Великої Британії в організації і регулюванні вуличних виступів. Єдиний закон, який би регулював баскінг, в Об’єднаному Королівстві відсутній, правила диктують органи місцевої влади.
Приміром, в деяких районах Лондона, аби отримати дозвіл на виступ під відкритим небом, музиканти повинні подати онлайн-заявку, пройти прослуховування та отримати ліцензію (busking licence). Під час прослуховування перевіряють якість виконання, відповідність репертуару публічному простору та дотримання технічних вимог, як от допустимий рівень гучності чи відсутність небезпечного обладнання. У випадку схвалення артист отримує персональну ліцензію строком зазвичай на 1 рік.
У центральних районах Лондона діє система пітчів — офіційно затверджених місць для виступів. До прикладу, у столичному районі Covent Garden історично діє одна з найстаріших і найбільш організованих схем: виступи проходять у визначених локаціях, їх час час бронюється наперед, адже існує чітка черга або ротація артистів. Така система організації запобігає конфліктам між музикантами та мешканцями. Суворо регламентується і час виступів: не довше 1-2 годин в одній локації, у нічний час виступи заборонені.
В Единбурзі ж система організації баскінгу більш ліберальна, більшість року виступи тут дозволені без ліцензії. Але під час проведення Edinburgh Festival Fringe діють окремі регламенти та розподіл майданчиків — регулювання посилюється в періоди великого туристичного навантаження.
Франція фактично зробила вуличну музику частиною публічної політики — раз на рік держава символічно віддає міста артистам. Щорічно 21 червня, у день літнього сонцестояння, в країні відзначають загальнонаціональне свято музики Fête de la Musique. Його започаткували у 1982 році за ініціативи міністра культури Франції Жака Ланга. Ідея була простою, але революційною: музика має звучати всюди й бути доступною кожному, без квитків і бар’єрів. Виступати на фестивалі можуть як професіонали, так і аматори. Для глядачів концерти безоплатні, як і для артистів — вони не отримують гонорарів. Музика лунає всюди: на вулицях і площах, у дворах, у парках, у метро, біля музеїв та адміністративних будівель. У Парижі концерти відбуваються навіть біля Лувру, на набережних Сени та в житлових кварталах. Подія не обмежується фізичною сценою, усе місто цього дня стає сценою. Фестиваль координують місцеві муніципалітети. Fête de la Musique охоплює всі регіони Франції, а з часом фестиваль став міжнародним: сьогодні він проходить більш ніж у 120 країнах світу, зокрема, і в деяких містах України.
У США вулична сцена Нью-Йорка — частина міської айдентики: Times Square та Central Park стали майданчиками для тисяч артистів. У Берліні муніципалітет регулює виступи через визначені зони та часові обмеження. У Канаді Montreal International Jazz Festival інтегрує вуличні концерти в туристичну модель міста. Австралійський Мельбурн має конкурсну систему отримання дозволів. Так, світовий досвід показує, що якісне регулювання не обмежує творчість, а створює баланс між свободою мистецтва і комфортом мешканців.
Український контекст
В Україні вулична музика активно розвивається з 2010-х років. Починаючи з 2014-го року щорічно в десятках міст країни відбувався День Вуличної Музики і спорту — найбільший одноденний музичний фестиваль родом з Литви. Вулична сцена стала стартовим майданчиком для багатьох молодих виконавців, який формував їхню локальну ідентичність, створював туристичну привабливість і водночас був простором соціальної взаємодії. Після 2022 року значна частина виступів у межах фестивалю носять благодійний характер: музика перетворилася ще й на інструмент громадянської солідарності. До прикладу, останній День Вуличної Музики, який пройшов у травні 202-го, зібрав понад пів мільйона гривень на дрони-бомбери та розвідувальні дрони.
Львів уже понад десятиліття чітко регламентує правила для виступів вуличних музикантів, щороку вносячи актуальні зміни до цих правил. Так, останні зміни відбулися торік і зумовлені вони необхідністю зберігати належну атмосферу під час міських церемоній прощання з полеглими захисниками та захисницями України, що відбуваються на площі Ринок майже щодня. То ж ця локація на період війни для баскінга — табу. Також заборонено використання звукопідсилювальної апаратури на площі перед Львівським оперним театром, оскільки гучні вуличні виступи заважають репетиціям і концертам, що проходять у залі. Час усіх виступів обмежений з 10:00 до 21:00. До слова, виступи з балконів закладів громадського харчування Львівська міськрада не вважає частиною вуличної діяльності, тож, хоч підприємців і просять дотримуватися загальних рекомендацій, фактично обмеження бля баскінгу на них не діють.
Черкаські правила гри
У Черкасах місцева влада вже системно впорядковує вуличні виступи. Виконавчий комітет Черкаської міської ради затвердив Порядок підтримки вуличних мистецьких виступів на території міста затвердили ще в червні 2024-го, що забезпечує правову основу для організації таких заходів у громадських місцях. Згідно з цим документом, черкаські вуличні музиканти мають подавати звернення до департаменту управління справами та юридичного забезпечення із датою, часом і місцем виступу, а управління культури департаменту освіти та гуманітарної політики ЧМР опрацьовує такі заявки з урахуванням вимог щодо шуму, репертуару та комфорту мешканців. Новим рішенням у січні 2026-го виконком ухвалив рішення, яким затвердив перелік локацій, час і умови проведення вуличних мистецьких виступів.
Фронтмен черкаського вуличного гурту «Жарти в сторону» і учасник дуету «Крило» Даніїл Кривко розповідає, що баскінг став для нього способом творчого самовираження і комунікації з аудиторією, можливістю відчути прямий зв’язок з людьми. Адже це платформа, де кожен може просто зупинитися і стати слухачем».
Головні виклики, за його словами, пов’язані з логістикою та технічною апаратурою. Але саме такі виступи сприяють формуванню спільнот, взаємодії з містянами і підтримці нових виконавців. Він підкреслює, що музика здатна створювати більш відкритий та привітний громадський простір, навіть якщо часом вона може конфліктувати з тими, хто вважає її надто гучною.
«Моя взаємодія з містом та його мешканцями значно поглибилася через вуличні виступи. Музика дозволила створювати спільноти, навіть якщо тимчасові, де люди могли зупинитися та насолоджуватися спільним досвідом. Так, відчуття підтримки від громади було мінливим, але наші благодійні виступи та заходи на підтримку ЗСУ зазвичай отримували позитивну реакцію та активну участь громадян, завдяки чому ми могли фінансово підсилювати запити Сил оборони», — ділиться музикант.
Загалом же, вважає Даніїл, баскінг у Черкасах сприяє розвитку локальної андеграунд сцени та підтримці нових виконавців, відкриваючи їм двері в музичний світ. То ж разом із командою вбачає майбутнє вуличної музики незмінно важливим для культурного розвитку міста, адже саме живі виступи музикантів просто неба дозволяють місцевій культурі постійно відновлюватися та еволюціонувати.
Тож, якщо говорити про перспективи баскінгу в Черкасах, він може стати елементом культурного бренду міста. Щорічний фестиваль, інтерактивна мапа дозволених локацій, партнерство з туристичними агентствами — усе це могло б сприяти розвитку творчої сцени. Адже світовий досвід і місцеві ініціативи доводять: коли місто впорядковує мистецтво, воно не лише дозволяє голосам звучати, а й створює умови для їхнього розкриття на благо громади.
