fbpx

Як когнітивні упередження допомагають втілювати ІПСО

Когнітивні викривлення (упередження) — це систематичні помилки у мисленні, які виникають через спосіб, у який наш мозок обробляє інформацію. Це різновиди “коротких шляхів” у нашому мисленні, які допомагають швидше приймати рішення, але іноді призводять до помилкових суджень або нелогічних висновків. Сучасній науці відомо понад 180 когнітивних упереджень

Чому когнітивні викривлення важливі?

Еволюційне значення. Наш мозок еволюціонував у такий спосіб, щоб швидко реагувати на загрози та можливості. У багатьох ситуаціях (наприклад, коли потрібно швидко прийняти рішення) ці “спрощення” допомагають нам вижити. Однак у сучасному світі, де інформація складніша та багатовимірна, ці викривлення часто стають причиною помилок.

Обмежена здатність до обробки інформації. Ми отримуємо неймовірну кількість інформації щодня, і наш мозок не здатен опрацьовувати все детально. Через це ми покладаємось на когнітивні “ярлики” або евристики (швидкі та інтуїтивні рішення, які базуються на досвіді та упередженнях), що дозволяють спрощувати світ навколо нас.

Емоційний вплив. Когнітивні викривлення часто пов’язані з емоціями. Наприклад, страх втрат або бажання підтвердити власну думку можуть посилювати упередження та викривлення.

Чому саме “викривлення”?

Термін “викривлення” виправданий у контексті когнітивних процесів, оскільки вони є відхиленнями від стандартів раціонального мислення, які передбачає формальна логіка. Часто вони порушують основні закони мислення, сформульовані Арістотелем, призводячи до неправильних висновків або помилкових переконань. Мета цих законів — забезпечити, щоб наші висновки були правильними на основі правильних припущень. Люди ж не завжди слідують формальним законам логіки в повсякденному мисленні, оскільки їх рішення часто залежать від емоцій, стереотипів, обмежених знань або інших чинників. Саме тому ми говоримо про “викривлення”, адже вони “спотворюють” логіку мислення, що веде до систематичних помилок в ухваленні рішень. Коли людина не дотримується принципів формальної логіки, — це не завжди  свідома помилка, але це відхилення від раціональних норм.

Дослідження когнітивних викривлень 

Вивчення когнітивних упереджень розвивалось на межі психології, нейронауки та поведінкової економіки. 

Ранні підходи до досліджень сягають XVII–XIX ст.  Філософ і науковець Френсіс Бекон одним із перших говорив про помилки у мисленні, які заважають науковому пізнанню. Він ввів поняття “ідоли”, що є упередженнями розуму, які заважають об’єктивному розумінню світу. Ці “ідоли” можна вважати попередниками сучасних когнітивних викривлень.

Американський філософ і психолог Вільям Джеймс був одним із перших, хто займався вивченням психологічних процесів, зокрема й суб’єктивного досвіду та сприйняття. Хоча він не вивчав когнітивні викривлення безпосередньо, його роботи мали значний вплив на розвиток психології як науки.

Становлення когнітивної  психології відбулося у 1950-1960 роках. Нобелівський лауреат Герберт Саймон розробив концепцію обмеженої раціональності (bounded rationality), стверджуючи, що люди не здатні приймати повністю раціональні рішення через обмеженість інформації та когнітивних ресурсів. Це стало основою для розуміння того, що наші рішення часто базуються на когнітивних евристиках.

У 1950-х роках психолог Дональд Бродбент розробив модель уваги, яка показала, що наша здатність обробляти інформацію обмежена. Ця ідея вплинула на пізніші дослідження когнітивних викривлень, показуючи, як ми фільтруємо інформацію.

Одними з найвідоміших дослідників когнітивних викривлень є ізраїльсько-американські психологи Амос Тверскі та Деніел Канеман. У 1970-х роках вони розробили “теорію перспектив” (prospect theory), яка показує, як люди ухвалюють рішення в умовах невизначеності. Вчені ідентифікували зокрема упередження підтвердження, ефект якоря та упередження прив’язаності до втрат. Їхні роботи стали основою для сучасного розуміння когнітивних викривлень. У 2002 році Канеман отримав Нобелівську премію з економіки за свій внесок у поведінкову економіку, яка досліджує, як психологічні фактори впливають на економічні рішення.

Сучасний етап досліджень когнітивних викривлень розпочався в 90-х роках ХХ століття.  Деніел Аріелі — відомий дослідник поведінкової економіки, який зосередив увагу на ірраціональності людських рішень. У своїх роботах, таких як “Передбачувана ірраціональність”, Аріелі показує, як наші упередження впливають на щоденні рішення.

Ще один Нобелівський лауреат — Річард Талер —  досліджував когнітивні викривлення у контексті економічної поведінки. Його книга “Підштовхування” (Nudge) спільно з Кассом Санстейном описує, як можна впливати на поведінку людей через невеликі зміни в контексті рішень. Талер показав, як когнітивні викривлення можна використовувати для покращення вибору людей, не обмежуючи їх свободу вибору.

Олександр Образ — блогер, який досліджує теми когнітивних викривлень, логічних помилок і маніпуляцій. Він веде сайт obraz.io, де публікує освітні матеріали, зокрема постери та відео, присвячені когнітивним упередженням і логічним помилкам. На його YouTube і Telegram каналах доступні відео та дописи, що пояснюють ці теми. Образ популяризує ідеї критичного мислення, акцентуючи на впливі викривлень на наше сприйняття світу та рішення.

Нейронаука і когнітивні викривлення

Сучасні дослідники нейронауки вивчають, як когнітивні упередження пов’язані з функціонуванням мозку. Використовуючи методи нейровізуалізації (наприклад, МРТ), дослідники можуть відстежувати, як різні частини мозку активуються під час прийняття рішень і як, власне, виникають когнітивні викривлення. 

Концепція Двох систем мислення стала популярною завдяки роботам психолога Деніела Канемана, який описав ці дві системи мислення у своїй книзі “Мислення швидке й повільне”.

Система 1: Інтуїтивне та автоматичне мислення

Швидка, автоматична, без усвідомлення. Система 1 працює швидко і майже без зусиль. Це наш “інтуїтивний” спосіб мислення, який використовує евристики або короткі шляхи для прийняття рішень. 

Переваги: допомагає діяти швидко в ситуаціях, коли рішення потрібно приймати миттєво (наприклад, при небезпеці).

Основні риси:

     

      • Використовує асоціації, шаблони і стереотипи.

      • Здійснює оцінки на основі попереднього досвіду.

      • Не потребує великих зусиль або свідомої уваги.

    Приклади роботи Системи 1:

       

        • Водіння автомобіля на звичній дорозі.

        • Швидке розпізнавання емоцій на обличчях.

        • Інтуїтивне вирішення простих завдань, наприклад, “2 + 2”.

      Система 2: Повільне, раціональне та обдумане мислення

      Повільна, свідома, аналітична. Система 2 активується, коли потрібно свідомо і ретельно розглянути проблему або прийняти складне рішення. Це мислення, яке потребує зусиль і уваги.

      Переваги: використовується для більш точного аналізу ситуацій, коли автоматичне мислення може бути неефективним.

      Основні риси:

         

          • Вимагає часу і зусиль.

          • Обдумане планування та рішення складних проблем.

          • Підтримує контроль за помилками та аналіз альтернатив. 

        Приклади роботи Системи 2:

           

            • Розв’язання математичної задачі на кшталт  “17 × 24”.

            • Обмірковування важливих життєвих рішень, наприклад, вибір кар’єри.

            • Аналіз аргументів і складання планів.

          Як взаємодіють ці системи?

          Система 1 працює постійно й обробляє величезну кількість інформації без нашої усвідомленої участі. Це базовий механізм виживання, що допомагає реагувати швидко.

          Система 2 включається лише тоді, коли Система 1 “сигналізує” про складну задачу або коли ми свідомо вирішуємо, що треба більш ретельно обдумати ситуацію. Вона “перевіряє” інтуїтивні рішення Системи 1, але через свою повільність не завжди використовується.

          Чому виникають когнітивні викривлення?

          Когнітивні викривлення найчастіше виникають через роботу Системи 1. Розглянемо декілька причин. 

          Евристики та короткі шляхи. Система 1 покладається на евристики. Вони часто допомагають у повсякденному житті, але також є джерелом когнітивних викривлень. 

          Обмежені ресурси Системи 2. Використання Системи 2 вимагає значної кількості когнітивної енергії та уваги. Через це ми часто покладаємося на Систему 1, навіть коли проблема вимагає глибшого аналізу. Це призводить до спрощень і викривлень.

          Надмірна впевненість. Інтуїтивні рішення часто супроводжуються відчуттям упевненості, навіть якщо вони неправильні. Система 1 створює ілюзію точності, що перешкоджає залученню Системи 2 для більш ретельного аналізу.

          Швидкість і автоматичність. Оскільки Система 1 працює швидко, ми часто не усвідомлюємо її помилок. Наприклад, коли робимо висновки на основі обмеженої інформації, наш мозок автоматично добудовує “відсутні деталі”, що може створювати хибні судження.

          Вплив когнітивних викривлень на суспільство

          Маніпуляції та пропаганда. Розуміння суті когнітивних викривлень дозволяє ефективніше впливати на людей через ЗМІ, рекламу або політичні кампанії. Досягаючи таких упереджень в мисленні людей, можна формувати думки, переконання та дії людей у вигідному для маніпулятора напрямку.

          Прийняття рішень. Вплив когнітивних викривлень може призводити до неправильних рішень як у особистому житті, так і на рівні суспільства. Наприклад, ефект групового мислення може сприяти вигідним комусь політичним рішенням.

          Судження та стереотипи. Когнітивні викривлення, наприклад, упередження підтвердження чи ефект ореолу, сприяють поширенню стереотипів і упередженого ставлення до людей чи груп.

          Когнітивні викривлення — це ключ до розуміння того, як наш мозок інтерпретує реальність, і як це може впливати на наші рішення, взаємодії та сприйняття світу.

          В яких ситуаціях частіше виникають викривлення?

          Коли забагато інформації. Ми починаємо помічаємо речі, які вже присутні в пам’яті або часто повторюються, коли щось змінюється. У вирі інформації дивні, смішні, візуально разючі або антропоморфні речі помітніші, ніж звичні/несмішні, нас притягують деталі, які підтверджують наявні в нас переконання, а недоліки інших помічаємо набагато легше, ніж свої. 

          Коли ми щось запам’ятовуємо і згадуємо. Кожен зберігає спогади по-різному, поділяючи їх на хороші й погані, а деякі події та списки – скорочує до ключових елементів. При цьому людина здатна відкидати специфіку того чи іншого явища, формуючи узагальнену думку, а на деякі спогади реагувати чи посилювати їх – постфактум. 

          Коли потрібно діяти швидко, ми віддаємо перевагу простим на вигляд, а не складним, неоднозначним варіантам. А щоб уникнути помилок у поспіху, прагнемо зберегти автономність і статус, а також уникати незворотних рішень. Щоб досягти чогось, прагнемо завершити те, у що вже вклали час і зусилля. Щоб зосередитися, ми схильні віддавати перевагу поточним, зрозумілим і близьким речам. Для того, щоб діяти, нам потрібно бути впевненими, що ми можемо вплинути на ситуацію та відчувати значущість своїх дій. 

          Коли не вистачає сенсу. У такому випадку ми проєктуємо своє поточне світобачення та припущення на минуле та майбутнє. Або думаємо, що знаємо, що думають інші люди. Спрощуємо ймовірності та числа, щоб зробити їх легшими для розуміння. В пошуках сенсів ми також схильні вважати кращими речі та людей, які нам знайомі чи подобаються. Заповнюємо прогалини в інформації характеристиками зі стереотипів, узагальнень та історій з минулого і знаходимо історії та шаблони навіть тоді, коли аналізуємо неповні дані. 

          Когнітивні викривлення й ІПСО 

          Когнітивні упередження — природні особливості мислення людини, які формуються еволюційно і дозволяють швидко ухвалювати рішення у складних ситуаціях. Однак у сучасному інформаційному просторі ці викривлення можуть використовуватися для маніпуляції суспільною думкою. У контексті інформаційно-психологічних операцій вони стають інструментом для спотворення сприйняття реальності, посилення емоційних реакцій та створення хибних наративів, які складно спростувати. 

          Більшість когнітивних викривлень засновані на емоційних реакціях та спрощеному обробленні інформації. То ж у своїх інформаційних кампаніях росіяни активно використовують цю особливість, апелюючи до страхів, відчуття небезпеки чи національної гордості. Деякі ж із упереджень дозволяють спотворювати реальність, подаючи факти у вигідному для пропагандистів світлі. Завдяки іншим ворог досягає підтримки своїх агресивних дій на території нашої країни своїми громадянами навіть тоді, коли для них ситуація на фронті має не найкращий стан. Використовуючи когнітивні викривлення, країна-агресор може радикалізувати власне суспільство: підсилювати  схильність людей до крайніх і радикальних поглядів у замкнутих інформаційних бульбашках.  

          Розгляньмо деякі з когнітивних викривлень на прикладах. 

          1. Упередження підтвердження (Confirmation bias)

          Люди схильні шукати та звертати увагу тільки на ту інформацію, яка підтверджує їхні наявні переконання, і ігнорувати інформацію, що їм суперечить.

          Приклад: Проросійська аудиторія активно споживає російські новини та пропаганду, які підтверджують її погляди на “правомірність” війни чи то СВО. Натомість вона відкидає будь-які новини про воєнні злочини або агресію Росії, розглядаючи їх як “фейки”.

          2. Ефект якоря (Anchoring bias)

          Перша інформація, яку людина отримує, значно впливає на подальші судження та рішення.

          Приклад: Російська пропаганда на початку війни в Україні 2014 року активно використовувала наративи про “фашистів-бандерівців” у Києві, “державний переворот” і нелегітимність української влади. Цей “якір” вплинув на сприйняття конфлікту серед росіян, які досі вірять в “київську хунту” і те, що в Києві вбивають за російську мову.

          3. Ефект ореолу (Halo effect)

          Одна позитивна чи негативна характеристика впливає на загальне сприйняття людини або ситуації. Це когнітивне викривлення, при якому загальне позитивне або негативне враження про людину, організацію чи явище впливає на сприйняття інших її характеристик

          Приклад: У своїх інформаційних кампаніях росія намагається дискредитувати українських військових, поширюючи інформацію про їхні “звірства” або навіть звинувачуючи їх у “геноциді” на Донбасі. Це сприяє формуванню образу українського воїна-”карателя” в очах російського суспільства.

          4. Ефект групового мислення (Bandwagon effect)

          Люди схильні приймати рішення або підтримувати позицію, яку, на їхню думку, підтримують інші.

          Приклад: У росії та окупованих територіях активна пропаганда створювала ілюзію масової підтримки війни проти України. Це сприяло тому, що багато людей приймали цю позицію, бажаючи “приєднатись до більшості”, хоча внутрішньо могли сумніватися у правомірності конфлікту.

          5. Евристика доступності (Availability heuristic)

          Люди переоцінюють ймовірність подій, які легко згадати через емоційний заряд або часте повторення.

          Приклад: Українська артистка, яка роками працювала на росію і в росії, після повномасштабного вторгнення з’явилася в ефірі українських медіа, кілька разів виступила з вуличними концертами у прифронтових містах і повідомляла про допомогу армії, зараз українською авдиторією сприймається не як зрадниця, а як патріотка. І її неоднозначне ставлення до мовного питання, до виступів перед росіянами за кордоном і відмови від російськомовних пісень та вислови про “маленьких людей”, які нічого не можуть зробити, залишаються “за кадром” свідомості українців. 

          6. Ефект фреймінгу (Framing effect)

          Подача інформації впливає на те, як вона буде сприйнята.

          Приклад: Російська пропаганда описує свої дії на території нашої країни як “спецоперацію” або “захист російськомовного населення”, тоді як світ послуговується термінами “війна” та “вторгнення”. Подача інформації з різними акцентами змінює її сприйняття.

          7. Упередження втрат (Loss aversion)

          Люди більше бояться втрат, ніж прагнуть виграшів, тому маніпуляція через страх втрат може мати великий вплив.

          Приклад: Спонукання українців сісти за “стіл переговорів” працює саме через упередження втрат. Маніпуляція тисячами смертей військових й цивільних українців, які вже сталися і, мовляв, мають статися, має налякати і переконати українців відмовитися від думки про перемогу і повернення на кордони 1991-го і погодитися на припинення вогню на умовах ворога. 

          8. Ефект гіперболічного знецінення (Hyperbolic discounting)

          Люди надають перевагу швидким вигодам і часто ігнорують довгострокові наслідки.

          Приклад: Підтримка війни на території України російськими громадянами через швидкі  “вигоди” у вигляді нових територій для життя і відпочинку, дармового житла, яке залишилося після українців у окупованих областях та навіть викраденої побутової техніки. Однак вони не замислюються про довгострокові наслідки — санкції, ізоляцію та економічні втрати.

          9. Упередження уцілілого (Survival bias)

          Люди роблять висновки на основі даних тільки про ті об’єкти, які “вижили” або пройшли через якийсь процес, ігноруючи ті, які не були враховані через невидимість або відсутність даних про них. Це може призводити до необ’єктивних або спотворених висновків.

          Приклади: “Бусифікація” призовників в Україні. Росіянам вигідно, щоб в українців складалося враження про масову примусову мобілізацію, саме тому мережею шириться подібна інформація. А от поширення інформації про кількість людей, які добровільно поповнили ряди збройних сил, зовсім невигідно ворогу в цій інформаційній війні. 

          10. Ефект нульової суми (Zero-sum bias)

          Люди схильні думати, що виграш однієї сторони автоматично означає втрату для іншої.

          Приклад: Російська пропаганда часто використовує цей підхід, показуючи, що успіхи України або Західної коаліції автоматично означають збитки для Росії. Це підсилює думку, що мирне вирішення або поступки неможливі — потрібно або вигравати, або програвати.

          12. Ефект ІКЕА

          Люди надають непропорційної цінності речам, до створення яких вони доклали зусиль. 

          Як використовується ефект IKEA в ІПСО:

          Залучення аудиторії до створення контенту. Пропагандисти можуть стимулювати користувачів інтернету до створення власного контенту на підтримку певних наративів. Це можуть бути аматорські відео, статті або дописи в соціальних мережах. Вкладені особисті зусилля створюють емоційний зв’язок зі створеним матеріалом, що робить людей більш сприйнятливими до відповідної ідеології.

          Формування громадських ініціатив. Стимулювання до участі в громадських ініціативах, таких як волонтерство, будівництво або захист місцевих громад, допомагає залучити людей до активних дій. Вони починають відчувати себе частиною процесу та цінувати вкладені зусилля, навіть якщо ініціатива була нав’язана пропагандистами. Після окупації територій Росія активно використовує тактику залучення місцевих жителів до “відбудови”, створюючи враження, що люди самі беруть участь у “покращенні” свого життя.

          Патріотичні та націоналістичні наративи. Заохочення громадян до активної участі в підтримці націоналістичних або патріотичних рухів. Коли людина створює власні плакати, символіку чи бере участь у подіях, вона починає більше ідентифікувати себе з цими ідеями, навіть якщо до цього не була активним прихильником. Це посилює почуття причетності та робить людей більш лояльними до наративів, які вони підтримують своїми діями. 

          Когнітивні викривлення, використані в ІПСО, можуть мати довготривалий вплив на суспільство. Ілюзія контролю, упередження втрат та ефект морального виправдання допомагають формувати нову “нормальність”, в якій агресивні дії та порушення міжнародного права виправдовуються “благими” цілями. Це може призвести до тривалої деградації суспільних інститутів, що робить повернення до критичного мислення і реальної оцінки ситуації вкрай складним.

          Як уникати когнітивних викривлень?

          Уповільнити мислення. Часто простий спосіб уникнути викривлень — це зупинитися і дати час на обдумування проблеми. Це дозволить активувати Систему 2.

          Запитувати себе “Чому?”: Питання до власного мислення, особливо коли рішення здається очевидним або простим, може виявити упередження.

          Збирати більше інформації. Не покладатися на перше враження або обмежену інформацію. Додатковий контекст допомагає активувати Систему 2. 

          Розуміння механізмів когнітивних викривлень допомагає знижувати вплив пропаганди. Інформаційна грамотність і критичне мислення можуть бути ефективними засобами протидії дезінформації та маніпуляцій. Усвідомлюючи вплив когнітивних упереджень , кожен з нас може ставити під сумнів, фільтрувати і перевіряти інформацію, яку ми отримуємо, і робити об’єктивні висновки. 

           

           

          Цей матеріал створений волонтерами-дослідниками Черкаського інституту міста. Долучитися до спільноти благодійників і підтримати команду авторів-дослідників, які вивчають кращі практики міського життя та управління, а також Вісник ЧІМ, який просуває ці знання в громаді, та інші просвітницькі події та проєкти ЧІМ можна ТУТ.

          Автор

          Поділитися:

          Facebook
          Twitter
          Pinterest
          LinkedIn
          За хештегом

          Схожі публікації

          Черкаси: довідник городянина 

          Цей довідник допоможе вам розібратися в тому, якими способами та в яких ситуаціях ви можете взаємодіяти з органами місцевого самоврядування та підприємствами, які належать громаді міста.
          Щоб спростити вам взаємодію з усіма підрозділами та установами, ми зібрали всі потрібні контакти та алгоритми реагування як для термінових екстрених ситуацій, так і для ситуацій, які не вимагають швидкого реагування, аби кожен мешканець Черкас мав їх під рукою.