Інклюзивність (інклюзія) — процес збільшення участі в соціумі всіх громадян, незалежно від фізіологічних можливостей. Це спосіб консолідації суспільства, єднання на різних рівнях взаємодії. Це про визнання рівноцінними усіх, формування комфортного фізичного та цифрового середовища для спільного росту і розвитку, незалежно від соціального статусу, мови, політичних уподобань. Долати перешкоди на шляху до інклюзивності означає визнати, що певні бар’єри існують. Люди з травмами, люди з інвалідністю існують. І сучасний соціум на рівні законодавства формує механізми їх підтримки та захисту.
Дизайнер міського простору, колишній креативний директор Gehl Девід Сім у своєму дослідженні організації та планування архітектурного середовища, у якому комфортно пересуватися, характеризує маршрут (прогулянку) як джерело сенсорних вражень і встановлення зв’язків із середовищем. У своїй книзі “М’яке місто” (2019) він описує досвіди урбаністів, що просувають на місцях ідеї комфорту, безбар’єрності та добросусідства. Сім звертає увагу вглиб міського середовища і дає конкретні маркери, що ілюструють органічність співіснування містянина, транспорту, бізнесу і сервісу. Міцні й перспективні зв’язки всередині формуються лише шляхом досягнення безбар’єрності та взаємоповагою всіх дійових осіб міста, без виключень. Тож, якщо інклюзія — це про всебічне залучення, ексклюзія — процес виключення соціальної групи з життя суспільства.
Інклюзивність міського простору: світовий досвід
У своєму опитуванні Valuable 500 запропонував мандрівникам з інвалідністю назвати 10 кращих міст у світі, оцінивши їх за критеріями доступності транспортного сполучення, чіткості інфраструктурних покажчиків, розміщення житла поблизу культурних пам’яток, магазинів та ресторанів та уважного ставлення до людей з інвалідністю. То ж до Топ-10 найзручніших міст для людей з інвалідністю увійшли Амстердам (Нідерланди), Лас-Вегас (США), Нью-Йорк (США), Орландо (США), Париж (Франція), Шанхай (Китай), Лондон (Великобританія), Сінгапур (Сінгапур), Сідней (Австралія) та Токіо (Японія).
У світі існують чіткі орієнтири та взірці, до яких може звертатися Україна на своєму шляху до втілення безбар’єрності. В 2010 році для визначення найбільш передових міст, що втілили безбар’єрність, заснована премія Access City Award (ACA) — за конкурсом Єврокомісії, у якому міста ЄС змагаються за найвищий рівень інклюзивності та безбарʼєрності. Мета премії — покращити доступність на місцевому рівні та нагородити міста, які впровадили рішення, аби стати більш доступними для людей з інвалідністю. Крім визнання та широкого розголосу, премія має ще й грошовий бонус, щоб реально стимулювати міста до оновлень. Так, перше місце відзначається €150 000, друге — €120 000, третє — €80 000.
Наприклад, переможцем конкурсу у 2023 році стало іспанське місто Сан-Крістобаль-де-ла-Лагуна. Місто відзначили за різносторонній підхід до покращення доступності та наполегливість у покращенні життя маломобільних людей. Увесь рухомий склад та усі станції міського трамвая повністю інклюзивні, а центр міста обладнаний світлофорами для незрячих та тактильною плиткою. У 2021 муніципалітет Сан-Крістобаля запустив систему пересувних пунктів Orange Point, у якому містяни можуть знайти необхідні ресурси для забезпечення інклюзивності. У цих точках є сурдоперекладачі, протишумова система, кваліфіковані працівники та інформаційні матеріали. Місто також ухвалило декларацію захисту прав людей з інвалідністю для сприяння позитивним змінам у цій сфері. Крім того, у Сан-Крістобалі створено раду з питань інвалідності та призначено омбудсмена з цього напрямку. Рада безпосередньо залучає людей з інвалідністю шляхом консультативної роботи, а омбудсмен надає міськраді поради, координуючи та просуваючи міські ініціативи щодо доступності.
Практика безбар’єрності в Україні: законодавство та реалії
Втілення безбар’єрності в Україні сьогодні — це процес, що розпочався, але поки не має кінцевих строків впровадження. Для формування рівноцінно доступного середовища вже розроблена низка законів і постанов. Деякі з них впроваджені на виконання Конвенції про права осіб з інвалідністю ООН, яку підписали та ратифікували майже всі країни світу, зокрема й Україна.
За оцінкою ВООЗ, станом на 2011 рік майже 15% населення світу були неповносправними, і лише 5% з них мали вроджену інвалідність. До 1999 року в Україні було до 2,3 млн осіб з інвалідністю, а це 5% населення країни. До 2014 року в Україні мешкало 2,79 мільйона осіб з інвалідністю. За час повномасштабної війни в Україні кількість людей з інвалідністю зросла до 3 млн осіб. І, на жаль, цей показник невпинно зростає.
Як змінила війна запит на безбар’єрність в Україні та Черкасах
Перша леді України Олена Зеленська презентувала Гайд безбар’єрних подій, де прописані практичні рішення щодо підготовки та проведення онлайн та офлайн-заходів, у тому числі — під час війни. Проєкт доступний у двох форматах – книги, яку можна завантажувати, та у форматі одного з розділів «Довідника безбар’єрності». Для кого ж зібрана ця інформація? Очевидно, що є громади, чий інтерес і досвід призвів до втілення їхніх вимог на рівні міст/селищ/окремих інфраструктур, оскільки кількість людей з інвалідністю зростає, так само як і сучасні запити до якості життя усіх людей.
Окрім того, на допомогу українцям Міністерство цифрової трансформації запустило сервіс для пошуку безбар’єрних локацій «Доступно!». Платформу розробили ГО «Український центр суспільних даних» та ГО «Доступно.ЮА» за участі ГО «ЛУН Місто» на основі відкритих даних місцевої влади та публічних даних громадського сектору за підтримки USAID / UK aid проєкту «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах/ TAPAS» і за сприяння Міністерства цифрової трансформації України. Партнер проєкту — Фонд Східна Європа. За допомогою сервісу користувачі можуть самостійно перевірити доступність локації та дати зворотний зв’язок. Результати згодом відображатимуться в чатботі «Доступно!» й на онлайн-мапі «Місто без меж», яку створила команда ЛУН Місто.
Тема безбар’єрності та створення комфортного, безперешкодного простору в Україні стає медійною. Так, широкого розголосу набув Youtube-проєкт «Відвал ніг або All інклюзив» — розважальне інклюзивне шоу. Його ведучий — Олександр “Терен” Будько, демобілізований військовий, який має ампутацію ніг, разом зі своїми відомим гостями — представниками шоубізнесу, громадськими діячами — у кріслах колісних відвідують туристичні маршрути, пам’ятки, музеї, місця загального користування у різних містах України, тестують їх доступність та надають пропозиції, як можна змінити ситуацію. Автори проєкту назвали його не просто розвагою, а закликом до якісних змін українського простору.
То ж поступово зрушення у бік безбар’єрності втілюють і різні міста України. Зробити будь-яке місто інклюзивним вже завтра — неможливо. Проте почати все ж доцільно з окремих середовищ міста, аби маломобільні групи населення мали змогу задовольнити різні потреби: адміністративні, оздоровчі, освітні, культурні, комерційні та інші. За наявності “дорожньої карти” можна почергово впроваджувати перебудову, наприклад, парків або ринків, клубів або парковок.
В Україні вже є практики побудови інклюзивних середовищ: у 2018 р. у Дніпрі відкрився перший в Україні інклюзивний парк, побудований Облдержадміністрацією, у 2019-му в Одесі — інклюзивні майстерні для дітей і дорослих з аутизмом, у 2020 році в Чернігові новий стадіон став повністю інклюзивним, у 2022 р. у Запоріжжі відкрили інклюзивну бібліотеку, в 2023 р. Львів отримав парк для дітей з інвалідністю, з 2023 р. у Сумах діє інклюзивна бібліотека, на базі якої також працюють театр, шаховий клуб, інтеграційні змагання. Крім того, Львів доклав особливих зусиль для розробки Карти “Доступне місто”, яке постійно оновлює Львівський туристичний офіс. Карта дозволяє завчасно перевірити доступність закладів для людей з інвалідністю і скласти маршрути. До слова, у 2021 році тодішній очільник Черкащини Олександр Скічко оголосив про наміри збудувати в Смілі інклюзивний стадіон, проте, ця ініціатива не відбулася.
У травні 2024 року Укрзалізниця повідомила про відкриття сучасного залу очікування для осіб з інвалідністю та оновленої вбиральні залізничного вокзалу у Харкові. Це вкрай важливе впровадження, з огляду на кількість пасажирів залізниці у Харкові. Варто зазначити, для зручності маломобільних груп населення на вокзалах і станціях АТ «Укрзалізниця» облаштовані місця та кімнати відпочинку, зали очікування, вбиральні, квиткові каси, пандуси, кнопки виклику чергових працівників, камери схову, місця для паркування для осіб з інвалідністю та забезпечені засобами навігації та орієнтування.
Що з безбар’єрністю простору в Черкасах?
За даними Департаменту соціальної політики Черкаської міськради, станом на травень 2024, у Черкасах зареєстровано 5319 осіб з інвалідністю, які отримують соціальну допомогу. З них дітей віком до 18 років — 1409 осіб, тих, кому встановлена І група — 582, ІІ група – 1695, ІІІ група — 1633. Ці дані не відображають стан по Черкасах в цілому, проте понад п’ять тисяч осіб — це вже разюча кількість людей, які потребують якіснішої роботи урбаністів сьогодні.
Безбар’єрність має бути ключовим принципом при повоєнній відбудові українських міст. На цьому наголосила міністерка соціальної політики Оксана Жолнович. Запит на неї — основа безпеки маломобільних груп населення вже зараз, в умовах стану війни. Без перешкод і вчасно, у зручних побутових умовах опинитись в захищеному місці — це запорука виживання кожної конкретної людини. Неможливість потрапити в укриття особі з інвалідністю — це маніфест, зміст якого зводиться до того, що ці люди не є цінністю для балансоутримувача укриття. За даними Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, з усіх укриттів, облаштованих в Україні, лише 8% є безбарʼєрними. У Черкасах є Карта укриттів міста, проте ті з них, що є доступними для людей з інвалідністю, жодним чином не позначені. Тож людина на кріслі колісному, прямуючи до укриття, ніяк не може знати чи буде доступним захист саме для неї. Те ж стосується людей з порушеннями зору — для них існують ще й обмеження в навігації та вказівниках у місті загалом.
У жовтні 2024 року Черкаська міськрада ухвалила Програму створення безбар’єрного простору в Черкаській міській територіальній громаді на 2025-2027 роки. Програма передбачає виконання завдань та заходів, спрямованих на усунення фізичних, інформаційних, суспільних, економічних, освітніх та цифрових бар’єрів в реалізації прав і свобод громадян усіх груп населення. Відповідальні за виконання пунктів програми — міські департаменти та комунальні підприємства, освітні та лікувальні заклади, а за опитування мешканців міста та розробку інклюзивних маршрутів — департаменти та Благодійний фонд “Родина ЛГ”.
Поки ж, попри всі ініціативи активістів та влади, навіть центр Черкас не відповідає встановленим законодавством вимогам з безбар’єрності та доступності міського простору. Послідовний і спланований підхід до благоустрою міста із започаткуванням маршрутів доступності міг би перетворити побут маломобільних груп населення на повноцінний.
Про необхідність створення таких маршрутів говорить і Олена Гавриш, учасниця від громадськості Комітету при виконавчому комітеті Черкаської міської ради з питань забезпечення доступності осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до об’єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (далі Комітет доступності), директорка благодійного фонду “Родина ЛГ”, яка розповіла про проблеми, які наразі Комітет доступності визначає як ключові для Черкас.
Перше — доступність пішохідних доріг і переходів. То ж восени 2024 для фіксації проблемних маршрутів було розроблено анкету “Опитування мешканців Черкас щодо перешкод і бар’єрів на основних пішохідних шляхах”, на запитання якої дали відповіді 135 черкасців. Це дало можливість визначити проблемні місця на мапі Черкас. Результати анкетування були представлені на спільному засіданні Комітету доступності та представників профільних департаментів Черкаської міської ради.
Пані Олена відзначає, такі опитування важливо проводити частіше і в кожному районі міста, аби в результаті скласти безбар’єрні маршрути, якими найчастіше пересуваються мешканці міста, та виділити кошти з міського бюджету на реалізацію всіх запланованих реконструкцій і ремонтів. Прикро, що через зміни в законодавчих нормах контролю за будівельними роботами не проводяться перевірки об’єктів інфраструктури. І навіть при будівництві нових доріг, яке відбувається прямо зараз бюджетним коштом, не завжди врахований фактор доступності, натомість — часто явні порушення норм.
Це може відбуватися через відсутність актів прийому-передачі робіт (об’єкти офіційно не здані в експлуатацію, але функціонують) та відсутність реального фізичного контролю (візитів представників Департаменту архітектури і містобудування, наприклад) на збудованому об’єкті. Всі затвердження відбуваються на папері, а звіти — виключно за будівельно-технічною документацією. Ймовірно, саме за цих причин новий пішохідний маршрут на перехресті Володимира Великого — Захисників Азовсталі тактильна напрямна плитка для незрячих людей веде з двох сторін прямо в гранітну клумбу заввишки понад 30 см. Така ж ситуація і з щойно відремонтованим пішохідним шляхом біля магазину “Кооператор”.
Другий важливий напрям роботи Комітету доступності — інклюзивність громадського транспорту міста. Адже за результатами опитування, послуги КП “Черкасиелектротранс” вважають доступними 60% мешканців Черкас, а от послугами маршруток 80% опитуваних, навпаки, — незадоволені.
Серед прикладів успішної співпраці Комітету доступності та громадських організацій Черкас за 2024 рік: адвокаційна кампанія з Черкаською обласною організацією УТОС з перевірки роботи звукових сигналів на світлофорах міста і прийняття програми встановлення додаткових сигналів на інших перехрестях; вплив адвокаційної кампанії БФ “Родина ЛГ” на зміни в облаштуванні вбиралень і доступу до них в адміністративних будівлях, комунальних закладах і підприємствах, приватних закладах; внесення змін у технічну документацію з ремонту приміщень вбиралень у двох підрозділах Черкаського ЦНАПу та міській раді, внесено зміни в документацію по ремонту вбиралень у двох поліклініках міста.
Відповідно до законодавства, повноваження Комітету доступності обмежуються лише надаванням рекомендацій. Тут сподіваються, що наступною формою співпраці органів місцевого самоврядування та громадськості стане Рада безбар’єрності під головуванням міського голови, яка зробить роботу більш результативною і рішення – більш впливовими.
У інший спосіб вирішити питання доступності можна через Уповноважених з прав осіб з інвалідністю та інших представників Президента та Верховної Ради України. 3 червня 2021 першою і до сьогодні єдиною Радницею-Уповноваженою з питань безбар’єрності була призначена Тетяна Ломакіна. Зокрема, і за її сприяння у країні розробляють реабілітаційні програми, програми з працевлаштування осіб з інвалідністю, навчальні програми. Представницею Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю в Черкаській обласній державній адміністрації є Наталія Капустян.
Надважливим є інформування українців щодо проблем осіб з інвалідністю і всіх маломобільних груп населення, і тут представники влади мають використовувати всі можливі ресурси. На місцевому рівні увагу до проблем безбар’єрності часто привертають громадські організації шляхом організації флешмобів та мистецьких акцій. Олена Гавриш зазначає: саме флешмоби “Переведи через дорогу людину з білою тростиною” і “Підкажіть, де знаходиться вбиральня для осіб з інвалідністю” привернули увагу мешканців Черкас до проблем доступності простору, а реакція на них міської та обласної влади була досить швидкою. Такий досвід та ідеї черкаських флешмобів надихнули інші регіони до дій та змін.
У 2021 році мапу інклюзивності і прототип розробляла Лабораторія інноваційного розвитку ПРООН в Україні разом із проєктним офісом Digital Cherkasy за підтримки Міністерства цифрової трансформації України. Учасники реалізували Мапатон – інтерактивний формат, що передбачає залучення містян до картографування їхнього міста та сприяє цифровій трансформації на місцевому рівні. Тоді ініціативу також підтримали Черкаська міська рада та Черкаська обласна державна адміністрація. Результатом роботи стала мапа з оновленими геопросторовими даними, яка є у вільному доступі, й має сприяти розвитку туризму та пішохідним маршрутам містом. Проте широкого розголосу цей доробок, на жаль, не набув, хоча формально зусилля волонтерів і активістів відзначила Черкаська ОДА. Активна спільнота тоді ж розробила прототип тактильної навігації, надрукований на 3D-принтері. Та з 2021 року такі мапи, доступні містянам, на вулицях не з’явились, тож і зараз спланувати свій маршрут людям з інвалідністю без сторонньої допомоги поки складно.
А от рівень безбар’єрності медичних закладів області тепер можна дізнатися через «Мапу доступності». Цей онлайн-інструмент представили на засіданні робочої групи з розробки та моніторингу виконання плану заходів з реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року в Черкаській області. Над створення та наповненням мапи працювали фахівці відділу з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій та цифровізації, а також управління охорони здоров’я та департаменту будівництва Черкаської ОВА. На карті зазначені заклади охорони здоров’я усієї області. Залежно від виконання нормативних умов, вони промарковані як «бар’єрні», «умовно бар’єрні» та «безбар’єрні». Станом на 1 листопада, на Черкащині безбар’єрних відділень нараховується 10, всі – в правобережній частині області.
Урбаністи з Big City Lab презентували Посібник з безбар’єрності реабілітаційних відділень, що демонструє основні бар’єри, які обмежують якісну самостійну адаптацію у закладах охорони здоров’я. В добірку статистичних матеріалів про рекреаційні установи та простори, що були проаналізовані, увійшла і КНП “Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради”. Посібник наводить фото будівлі та вхідної групи та вказує суттєві недоліки: відсутність тактильної навігації, відсутність засобів навігації на території, відсутні місця для сидіння, колективні та індивідуальні місця відпочинку, наявне перетинання автомобільних та пішохідних транзитних рухів, відсутнє чітке зонування тротуару, відсутній затінок на великих відкритих площах. Там же чітко окреслені рекомендації для покращення простору.
То ж, і комунальний заклад поки далекий від безпечного і безперешкодного проходження реабілітації та організації безбар’єрного доступу для нього. Попри усі ці зауваження, описані сторонніми дослідниками, на “Мапі доступності закладів охорони здоров’я” заклад позначений як безбар’єрний.
Цим матеріалом ми прагнемо привернути увагу громади та дійових осіб міста до проблем облаштування реально доступних маршрутів, локацій і способів взаємодії між людьми з інвалідністю і тими, хто є (можливо, тимчасовою) більшістю. Поза тим — закладаємо початок циклу публікацій на тему забезпечення інклюзивності в Черкасах та актуалізації потреб маломобільних груп населення нашого міста. Ми спілкувались з тими, кому доступність і безбар’єрність була потрібна “ще вчора”, і незабаром інтерв’ю з тими, хто готовий бути почутими, будуть також оприлюднені в межах цієї ініціативи.
Цей матеріал створений волонтерами-дослідниками Черкаського інституту міста. Долучитися до спільноти благодійників і підтримати команду авторів-дослідників, які вивчають кращі практики міського життя та управління, а також Вісник ЧІМ, який просуває ці знання в громаді, та інші просвітницькі події та проєкти ЧІМ можна ТУТ.
