У третій, заключній частині цього дослідження ми розглянемо 16 можливих комбінацій політичних моделей і побачимо, як різні держави поєднують економічні, культурні, владні та зовнішньополітичні підходи. Окрім того, спробуємо зрозуміти, де на цій карті перебуває сучасна Україна та які дилеми постають перед Черкасами на місцевому рівні.
Карта 16 комбінацій
Жодна країна не є чистим втіленням однієї комбінації. В одній державі можуть співіснувати соціально орієнтована податкова система, ринкова економіка, традиціоналістське населення, прогресивне законодавство, глобально інтеграційний уряд та сувереністська опозиція. Тому не варто стверджувати, що в країні домінує» одна ідеологія. Мабуть, найкоректнішим буде таке формулювання: політична модель цієї країни наближається до відповідної комбінації у вказаний період.
Під час добору враховано економічну політику, соціальні видатки, податкову модель, культурні установки, міжнародну орієнтацію та характер політичного режиму. Для європейських партій корисною основою є опитування експертів Чапел-Гілл, для суспільних норм — Всесвітнє дослідження цінностей, для податків і соціальних видатків — дані Організації економічного співробітництва та розвитку. Окремо зазначено оцінку Freedom House за 2026 рік (виглядає як «95/100, вільна»), яка охоплює події 2025 року. Вона характеризує політичні права і громадянські свободи, але не визначає ідеологію країни.
Моделі з інституційно-демократичною орієнтацією
| № | Комбінація | Політичні моделі, що наближаються до неї |
| АААА | Ліва економіка, прогресивні норми, інституційна демократія, міжнародна інтеграція | Швеція на 2025 рік — 99 зі 100, вільна; Данія — 97/100, вільна; Португалія — 96/100, вільна. Це ринкові економіки з високим рівнем перерозподілу, розвиненими суспільними послугами, прогресивними нормами та глибокою міжнародною інтеграцією. |
| АААБ | Ліва економіка, прогресивні норми, інституційна демократія, сувереністська орієнтація | Норвегія — 99/100, вільна; Ісландія — 95/100, вільна; Уругвай — 97/100, вільна. Ці країни поєднують соціальну державу й прогресивні норми з виразним захистом національної автономії. Норвегія та Ісландія, наприклад, не є членами Європейського Союзу. |
| АБАА | Ліва економіка, традиційні норми, інституційна демократія, міжнародна інтеграція | До цієї комбінації наближаються Греція, Румунія та Хорватія станом на 2025 рік: відповідно 85, 83 і 82 бали зі 100, усі — вільні. Їхні системи мають значну роль держави й соціальних трансфертів, суспільства залишаються порівняно традиційними, а зовнішня політика орієнтована на ЄС і НАТО. |
| АБАБ | Ліва економіка, традиційні норми, інституційна демократія, сувереністська орієнтація | Польща у 2015–2023 роках; Словаччина у 2023–2025 роках — 88/100 за оцінкою 2026 року; Болівія у 2006–2019 роках. Типова формула: соціальні виплати, державне втручання, культурний консерватизм і наголос на суверенітеті. У таких моделях часто виникає конфлікт між виборчою демократією та спробами уряду підпорядкувати суди й медіа. |
| БААА | Права економіка, прогресивні норми, інституційна демократія, міжнародна інтеграція | Нідерланди — 97/100, вільні; Канада — 97/100, вільна; Естонія — 96/100, вільна. Вони поєднують конкурентні ринки, підприємництво й відносно відкриті економіки з прогресивними суспільними нормами та міжнародною інтеграцією. |
| БААБ | Права економіка, прогресивні норми, інституційна демократія, сувереністська орієнтація | Швейцарія — 96/100, вільна; Тайвань — 93/100, вільний; Австралія — 94/100, вільна. Це ринкові демократії з розвиненими особистими свободами, але сильним прагненням зберігати власну політичну автономію. |
| ББАА | Права економіка, традиційні норми, інституційна демократія, міжнародна інтеграція | Японія — 96/100, вільна; Південна Корея — 83/100, вільна; Німеччина в період урядів Ангели Меркель, 2005–2021 роки. Спільні риси: ринкова експортна економіка, відносно обережне ставлення до суспільних змін, демократичні інституції та активна участь у міжнародних союзах. |
| ББАБ | Права економіка, традиційні норми, інституційна демократія, сувереністська орієнтація | Італія — 87/100, вільна; Аргентина — 85/100, вільна; Чехія — 95/100, вільна. Це правоцентристські або праві моделі з наголосом на власності, підприємництві, національних інтересах і культурній тяглості, але зі збереженням конкурентних виборів та інституційних обмежень. |
Моделі з централізованою або авторитарною орієнтацією
Тут враховуйте, що авторитарні режими часто називають себе прогресивними, соціальними, національними або народними, але офіційна риторика може суттєво відрізнятися від реальних прав громадян.
| № | Комбінація | Політичні моделі, що наближаються до неї |
| ААБА | Ліва економіка, прогресивні норми, централізована влада, міжнародна орієнтація | Куба, особливо після лібералізації сімейного законодавства у 2022 році, — 9/100, невільна; Німецька Демократична Республіка у 1970–1989 роках; ранній Радянський Союз у 1920-х роках. Режими поєднували державну економіку, офіційну соціальну модернізацію та інтернаціоналістську риторику з відсутністю політичної конкуренції. |
| ААББ | Ліва економіка, прогресивні норми, централізована влада, національна орієнтація | Чисті сучасні приклади майже відсутні. Частково сюди можна віднести Венесуелу за Ніколаса Мадуро, 2013–2025 роки — 13/100, невільна; маоїстський Китай у 1966–1976 роках; Ефіопію часів режиму Дерг, 1974–1991 роки. Ці режими прагнули революційно змінити суспільство, але не визнавали особистої автономії та політичного плюралізму. |
| АББА | Ліва економіка, традиційні норми, централізована влада, міжнародна орієнтація | Білорусь — 7/100, невільна; Алжир у період 1999–2019 роки; баасистська Сирія у 1970–2011 роках. Для таких моделей характерні державний сектор, соціальний патерналізм, традиційне суспільство та інтеграція переважно в неліберальні регіональні союзи. |
| АБББ | Ліва економіка, традиційні норми, централізована влада, національна орієнтація | Північна Корея — 3/100, невільна; Іран — 10/100, невільний; Нікарагуа за Даніеля Ортеги — 14/100, невільна. Тут державне втручання та соціальні програми поєднуються з консервативними нормами, культом суверенітету й придушенням опозиції. |
| БАБА | Права економіка, прогресивні норми, централізована влада, міжнародна орієнтація | Сінгапур — 48/100, частково вільний; Руанда — 21/100, невільна; Казахстан — 23/100, невільний. Це ринкові або державно-капіталістичні, технократичні й міжнародно відкриті моделі, які підтримують модернізацію, але обмежують політичну конкуренцію. Їхня прогресивність переважно адміністративна, а не заснована на свободі громадян. |
| БАББ | Права економіка, прогресивні норми, централізована влада, національна орієнтація | Сучасних чистих прикладів немає. Історично до цієї комбінації наближалися Іран за династії Пахлаві у 1963–1979 роках, Туніс у 1987–2011 роках та частково Південна Корея за Пак Чон Хі у 1961–1979 роках. Ринкова модернізація і світські реформи здійснювалися згори, без демократичного контролю. |
| БББА | Права економіка, традиційні норми, централізована влада, міжнародна орієнтація | Об’єднані Арабські Емірати — 18/100, невільні; Катар — 25/100, невільний; Бахрейн — 12/100, невільний. Це монархічні режими з традиційними суспільними нормами, відкритістю до міжнародного капіталу та обмеженими політичними правами. |
| ББББ | Права економіка, традиційні норми, централізована влада, національна орієнтація | Росія — 12/100, невільна; Туреччина — 32/100, невільна; Угорщина — 65/100, частково вільна. Моделі поєднують приватну власність і державний капіталізм, культурний консерватизм, націоналізм і поступове послаблення стримувань та противаг. |
Що показує карта
По-перше, економічна лівизна чи правизна сама по собі не визначає рівень демократії. Швеція і Куба мають значну роль держави в економіці, але радикально відрізняються за політичними правами. Швейцарія і Росія визнають приватну власність та ринкові механізми, але мають принципово різні системи контролю над владою.
По-друге, традиціоналізм не тотожний авторитаризму. Японія залишається культурно обережним суспільством і водночас має конкурентну демократію.
По-третє, міжнародна інтеграція не гарантує демократії. Об’єднані Арабські Емірати глибоко включені у світову економіку, але не забезпечують громадянам повноцінної політичної конкуренції.
По-четверте, національна орієнтація також може бути демократичною або авторитарною. Відмінність полягає в тому, чи обмежена державна влада і чи належить до політичної нації кожен громадянин.
Що це означає для України?
За моєю суб’єктивною оцінкою, профіль України зараз виглядає приблизно так
АБ Б АБ А+
Економічний центризм з соціальним ухилом, помірний традиціоналізм, демократія під сильним тиском обмежень воєнного часу та сильний тренд на інтеграцію в Євросоюз та НАТО, але з суттєвими зауваженнями, про які — нижче. Тобто, українську політику тим більше важко описувати однією лінією «ліві — праві».
Українські партії часто створювалися навколо лідерів, фінансово-політичних груп або виборчих кампаній, а не стабільних ідеологічних програм. У листопаді 2025 року лише 21% опитаних відповіли, що в Україні існує партія, яка представляє їхні інтереси, тоді як 64% не бачили такої партії. 58% вважали, що Україні потрібні нові політичні партії.
Через це виборець нерідко голосує не за послідовну платформу, а за особистість лідера, ставлення до війни, антикорупційний образ, регіональну належність, обіцянки соціальних виплат чи зовнішньополітичну орієнтацію.
У результаті одна політична сила може одночасно обіцяти нижчі податки, державний контроль цін, безкоштовні послуги, приватизацію, культурний консерватизм і європейську інтеграцію, не пояснюючи, як ці обіцянки поєднати.
Економічна дилема України
Українське суспільство залишається схильним до сильної ролі держави, але поступово стає більш ринковим.
У листопаді 2025 року:
- 39,5% українців підтримували активне державне регулювання економіки. Натомість 28% віддавали перевагу мінімальному втручанню й ринковим механізмам;
- 35% підтримували розширення державного сектору, а 23% — приватизацію і пріоритет приватного сектору;
- 62% вважали, що система соціального забезпечення має бути державною;
- підтримка високих податків і безкоштовних послуг майже зрівнялася з підтримкою низьких податків та самостійної оплати: 29% проти 27%.
Це не виразно ліва чи права позиція. Це запит на поєднання соціальних гарантій, рівних правил, приватного підприємництва, обмеження корупційного втручання держави.
Український внутрішній конфлікт проходить не лише між «державою» і «ринком», а ще й між спроможною державою, що встановлює справедливі правила, і мафіозно-олігархічною державою, що розподіляє ресурси на користь наближених груп.
Суспільні норми
Україна залишається порівняно традиційним суспільством, але війна прискорила формування громадянської національної ідентичності та віддалення від російської культурно-політичної моделі, яка максимально пропагує традиціоналізм. Водночас наша традиційність не повинна автоматично перетворюватися на обмеження прав. Українське суспільство має знайти баланс між збереженням мови, культури та історичної пам’яті, свободою приватного життя, підтримкою родини, рівністю громадян, потребою суспільної консолідації та правом на відмінність.
Влада і демократія під час війни
Це найнебезпечніша дилема. Війна об’єктивно потребує централізації військового командування, секретності, швидких рішень, обмеження окремих прав та координації ресурсів. Але війна також створює умови, за яких тимчасові обмеження можуть стати постійними.
У листопаді 2025 року 55,5% громадян називали демократію найбажанішим устроєм, але 20,3% погоджувалися, що за певних обставин авторитарний режим може бути кращим. 48,9% вважали, що порядок можуть забезпечити виборна демократія, верховенство права та незалежний суд; 27,2% підтримували поєднання демократії з політикою «сильної руки», а 15,5% — концентрацію влади в руках сильного лідера.
Freedom House оцінив урядово контрольовану територію України у 51 бал зі 100 і відніс її до категорії частково вільних країн. Організація враховує воєнний стан, відкладення виборів, обмеження прав, проблеми з корупцією та судами, а окуповані Росією території оцінює окремо.
Отже, питання полягає не в тому, чи потрібна централізація під час війни. В окремих сферах вона неминуча.
Питання полягає в іншому:
- які повноваження є справді необхідними;
- хто контролює їх використання;
- чи існують визначені строки;
- чи зберігається незалежність судів і контролюючих органів;
- як відновлюватиметься політична конкуренція після завершення воєнного стану.
Суверенітет та інтеграція
Україна є унікальним прикладом того, що національна ідентичність та міжнародна інтеграція не суперечать одна одній.
У листопаді 2025 року 81% опитаних були готові підтримати політичну силу, що виступає за вступ України до Європейського Союзу, а 65% — силу, що підтримує вступ до НАТО. Водночас повномасштабна війна значно посилила українську національну ідентичність і запит на державний суверенітет.
Українська інтеграція до ЄС — це не розчинення держави. Це спроба посилити її через:
- доступ до великого ринку;
- безпекові союзи;
- європейські стандарти врядування;
- незалежні міжнародні суди;
- захист конкуренції;
- міжнародні інвестиції.
Але інтеграція має ціну: Україна повинна буде виконувати правила, які не завжди подобатимуться уряду, бізнесу чи більшості громадян. Саме готовність виконувати правила, коли вони незручні, відрізняє реальну інтеграцію від використання Європи лише як щедрого гаманця та політичної підтримки.
Що це означає для Черкас?
Міська політика часто здається неідеологічною. Дороги, тарифи, парки, транспорт, забудова чи бюджет сприймаються як суто господарські локальні питання. Насправді за більшістю міських конфліктів стоять ті ж самі чотири виміри.
1. Економічна політика міста
Комунальні підприємства
Ліва відповідь:
Вода, тепло, електротранспорт і ключова інфраструктура повинні контролюватися громадою, навіть якщо комунальні підприємства іноді менш ефективні.
Права відповідь:
Місто повинно створювати конкуренцію, залучати приватних операторів і залишати у власності лише ті активи, без яких неможливо гарантувати базові послуги.
Реальна дилема полягає не лише у формі власності. Комунальне підприємство може захищати суспільний інтерес, а може бути джерелом непрозорих закупівель, політичної зайнятості та бюджетних дотацій. Приватний оператор може підвищити ефективність, але також отримати монопольну ренту, скоротити неприбуткові маршрути, відрізавши віддалені райони, або підвищити тарифи. Тому ключове питання: яка форма управління дає мешканцям найкращу послугу за повною вартістю — з урахуванням тарифу, податків, дотацій, якості та довгострокових інвестицій?
Податки, земля і паркування
Права міська політика тяжітиме до нижчих місцевих податків, меншої кількості дозволів, дешевшого користування землею та мінімального втручання в роботу бізнесу.
Ліво орієнтована — до плати за використання дефіцитного міського простору, вищих платежів за землю та нерухомість, фінансування громадського транспорту, обмеження безкоштовного паркування, перерозподілу ресурсів на користь пішоходів, дітей, людей з інвалідністю та громадського простору.
Черкаська дилема: чи повинне паркування у центрі бути дешевим і доступним для водіїв, чи достатньо дорогим, щоб зменшувати попит і фінансувати альтернативний транспорт?
Соціальна підтримка
Місто може надавати широкі пільги великим категоріям населення, спрямовувати допомогу лише тим, хто підтвердив потребу, фінансувати послуги для всіх, видавати гроші або ваучери, щоб люди самі обирали постачальника. Універсальні програми простіші та створюють суспільну солідарність, але коштують дорожче. Адресні програми економніші, але потребують перевірок, можуть принижувати отримувачів і часто не охоплюють тих, хто не зміг пройти бюрократичну процедуру.
2. Суспільні норми в місті
Спадщина чи право власника
Черкаси мають суперечність між правом власника розпоряджатися будівлею та інтересом громади зберігати історичне середовище. Тому ринково-прогресивна позиція може підтримувати нову забудову, щільність і зміну функцій територій. А традиціоналістська позиція наголошуватиме на збереженні масштабу, історичних фасадів і звичного вигляду міста. Але традиціоналізм не завжди означає захист спадщини: він може захищати звичне автомобільне середовище від нової пішохідної або велосипедної інфраструктури. Прогресивна політика, навпаки, може підтримувати одночасно модернізацію міста і збереження цінної забудови.
Правильне питання тут: які елементи міста є приватним майном, а які — частиною спільної інфраструктури та культурної пам’яті громади?
Інклюзивність громадського простору
Місто повинно вирішувати, чи є доступність додатковою витратою, послугою для окремої групи чи обов’язковою властивістю кожної вулиці, будівлі й транспортного маршруту. Те саме стосується присутності різних груп у публічному просторі, мови комунікації, релігійних символів, меморіалізації війни та культурної політики.
Культурна політика
Черкаси можуть фінансувати передусім традиційні (комунальні) міські установи, незалежні культурні ініціативи, патріотичне виховання, експериментальне мистецтво, події, які підтримують спільну ідентичність. Тут конфлікт проходить між культурою як способом консолідації та культурою як простором творчості, свободи й критики.
3. Межі влади в Черкасах
Швидке рішення чи публічна процедура
Під час війни місту часто потрібно швидко ремонтувати пошкоджену інфраструктуру, закуповувати обладнання, підтримувати військові підрозділи, створювати та перерозподіляти резерви.
Але надмірне спрощення процедур може призводити до уникнення конкуренції, приховування цін, спрямування підрядів наближеним до влади компаніям, затвердження рішень заднім числом.
Дилема полягає не у виборі між ефективністю та бюрократією. Вона полягає у створенні процедури, яка дозволяє діяти швидко, але залишає обґрунтування, визначену відповідальність, незалежний аудит, обов’язкове оприлюднення та можливість оскарження.
Генеральний план і забудова
Інституційна модель передбачає, що правила землекористування однакові для всіх і не змінюються під конкретного забудовника.
Персоналізована модель дозволяє міській владі домовлятися щодо кожного об’єкта окремо.
Індивідуальні домовленості іноді дають швидкий результат. Але саме вони створюють дискрецію — можливість посадовця вирішувати, кому дозволити більше, а кому менше. Так містобудівне рішення перетворюється на політичний ресурс.
Камери спостереження та безпека
Розвиток міської системи відеоспостереження може підвищувати рівень безпеки, допомагати розслідувати злочини та підтримувати оборону міста. Водночас потрібно визначити, хто має доступ до даних, скільки вони зберігаються, чи використовується розпізнавання облич, хто контролює операторів, чи може інформація застосовуватися проти політичних опонентів.
Питання не в тому, чи потрібні камери. Питання, чи супроводжується технологічна спроможність інституційним контролем.
4. Суверенітет та інтеграція на рівні міста
Місто також може бути більш інтеграційним або більш сувереністським.
Інтеграційний підхід означає міжнародні партнерства, кредити міжнародних фінансових установ, європейські стандарти транспорту й екології, обмін даними, участь у мережах міст, залучення іноземних експертів та зовнішній моніторинг проєктів.
Сувереністський підхід наголошує:
- на місцевих підрядниках (економічний патріотизм);
- самостійному визначенні пріоритетів (місто саме вирішує яку частину бюджету витрачати на армію);
- недовірі до універсальних рекомендацій (у Черкас особливий шлях);
- на збереженні контролю громади над активами;
- небажанні брати на себе довгострокові зовнішні зобов’язання.
Міжнародні кредити
Кредити на модернізацію водоканалу, тепломережі чи електротранспорту може дати місту доступ до дешевшого капіталу та сучасних технологій.
Але він також створює довгострокове зобов’язання, передбачає зовнішній аудит, може вимагати підвищення тарифів та обмежує свободу майбутніх міських рад.
Питання:
Чи виправдане обмеження майбутньої бюджетної свободи довгостроковою модернізацією інфраструктури?
Європейські транспортні підходи
Зменшення автомобільного руху, платне паркування, велосипедна інфраструктура і пріоритет громадського транспорту можуть сприйматися як запозичення чужої моделі. Але критерієм має бути не походження ідеї, а її відповідність розміру Черкас, структурі поїздок, щільності забудови, доходам мешканців, безпековим потребам та реальній якості громадського транспорту.
Міжнародна інтеграція міста та інтеграція міжнародного досвіду корисні тоді, коли місто не копіює готові рішення, а використовує чужий досвід для розв’язання власних проблем.
Висновок
Більшість з нас не є послідовно «лівими» або «правими». Ми можемо підтримувати ринок і сильну соціальну державу, бути традиціоналістами та демократами, поєднувати український націоналізм із європейською інтеграцією, підтримувати сильну виконавчу владу під час війни, але вимагати відновлення повного контролю після неї.
Це нормально. Небезпека виникає не тоді, коли людина має складну комбінацію поглядів. Небезпека виникає, коли вона не помічає конфлікту між своїми вимогами, хоче високих видатків і низьких податків одночасно, підтримує права і свободу лише для своїх, вимагає необмеженої влади для політика, якому довіряє та не уявляє, що ті самі повноваження в майбутньому отримає і його опонент, називає будь-яку незручну позицію «лівою», «правою», «космополітською» або «націоналістичною», не розбираючись у її змісті. Жодна ідеологічна позиція не усуває необхідності вибору. Кожна має ціну, ризики й умови, за яких вона працює. Тому політична зрілість нації починається не з пошуку ярлика для представників інакших поглядів, а з усвідомлення власних пріоритетів, компромісів і меж, які ми не готові дозволити переступати владі і своїм співгромадянам.
