Газони, які щоліта вигорають, і клумби, що потребують постійного догляду, — не єдина модель міського озеленення. Кожна людина і місто в цілому може навчитися створювати простір, який сам себе підтримує, аби не бути простором бетону, плитки і клумб задля галочки. Пермакультура пропонує інший підхід: проєктувати природнє середовище так, щоб воно працювало як жива екосистема — з користю для людей, ґрунту, води й клімату. Така, що не виснажує ресурси, а відновлює їх. Це працює не лише з домашніми городами та грядками. Такі екосистеми можна створювати і в місті, аби вони працювали на комфорт городян. Як це можливо, розповімо вам у цьому матеріалі.
Що таке пермакультура?
Пермакультура — це підхід до проєктування сталих систем і система ведення сільського господарства, яка працює в гармонії з природними процесами, з мінімальними витратами праці та без шкоди для довкілля. Іншими словами, це коли ваш город із рівних грядочок та секторів перетворюється на таку собі, на перший погляд, хаотичну картину, де посіви ростуть упереміш із квітами, а бур’яни з ворогів перетворюються на друзів, які захищають ґрунт та допомагають городині не гинути від кожного подиху вітру.
Однак це не те ж саме, що у вашого сусіда, якому просто лінь слідкувати за своїми посівами. Це — науковий метод ведення сільського господарства, який відкрили двоє вчених ще у 70-х роках минулого століття. Білл Моллісон та Девід Холмґрен помітили, що сучасна агрономія призводить до стрімкого виснаження ґрунтів та водних ресурсів. А якщо ще й врахувати, що ці двоє вчених — австралійці, і їхні ґрунти не можуть похизуватися нашим чорноземом, то справи стають геть кепськими.
Термін «пермакультура» (від англ. permaculture — перманентне сільське господарство) перекладається як «стійке сільське господарство» і визначає системний підхід у проєктуванні сільськогосподарських угідь. Для тих, хто звик до традиційного землеробства, пермакультурна ділянка матиме дещо дивний вигляд. Проте пам’ятайте: у природі немає прямих ліній, голого ґрунту та монокультур, тому й у пермакультурі ваші рівненькі грядки перетворяться на спіраль, що де-не-де буде усіяна квітами та бур’янами.
Простіше кажучи, пермакультура відтворює те, що робить природа: живі істоти, тварини та рослини живуть у рівновазі, ґрунт живиться рослинами, які там ростуть і вмирають. Великі рослини захищають найтендітніші від вітру та палючого сонця. А садівник виконує функцію такого собі диригента цього оркестру, слідкуючи за тим, щоб усі «учасники» перебували в гармонії й не перебивали один одного.
Пермакультура в Україні
На теренах нашої країни пермакультура вже давно стала практикою. Чудовий приклад — Ржищівський екоцентр «Глибокі Балики», якому успішно вдається не лише відновлювати деградовані землі, а й постійно впроваджувати щось нове та вдосконалювати вже відомі принципи пермакультури. За словами керівника екостанції Богдана Попова, пермакультура — в першу чергу, про те, щоб наблизити наше життя, до принципів, за якими функціонує природа.
Впродовж 2025 року, використовуючи сонячні батареї як альтернативні джерела живлення, екостанції вдалося забезпечити собі 6,33 мВт енергії. Збір дощової води з дахів будівель забезпечив «Глибокі Балики» 80 кубометрами води. Гілки дерев та все, що вдається зібрати після прибирання території, на екостанції перетворюють в біочарне вугілля. Воно має безліч застосувань в межах екостанції, починаючи зі збагачення ґрунтів та використання у фільтрах для їхніх очисних систем, закінчуючи використанням біочару для приготування їжі.
Окремої уваги варта власна очисна система «Водний щит», що була розроблена керівником екостанції Богданом Поповим. В її основі — так звані біоглечики — споруди, що проводять очистку стічних вод, які надалі використовуються для поливу та удобрення рослин.
На «Глибоких Баликах» також є город та сад, де працівники екостанції постійно експериментують та практикують пермакультурні принципи. Закладені «теплі грядки», використовують пряме компостування в ґрунті, а також мульчування поверхні органікою.
«Товсте мульчування грядок дозволяє суттєво зменшити полив влітку та утримувати вологу в ґрунті. Біочар покращує мікробіоту та структуру ґрунту. Підтримуємо принцип біорізноманіття: сіємо багато пряно-ароматичних рослин, що приваблюють диких комах та відлякують шкідників. На ділянці багато годівниць для птахів, які допомагають регулювати чисельність комах. Як допоміжні засоби використовуємо лише безпечні біопрепарати. Свідоме впровадження пермакультурних принципів на практиці дозволяє заощадити витрати, забезпечити себе якісними харчовими продуктами та відчувати більшу радість та задоволення від життя», — наголошують на екостанції.
Як такого досягти?
Перше, з чого варто почати, — спостереження та взаємодія. Придивіться за тим, що відбувається на ділянці, які рослини там ростуть. Відчуйте ритми природи та адаптуйтеся під них. Це допоможе налагодити баланс та забезпечить менше використання хімікатів. Вивчення природних процесів і елементів ландшафту дозволить знайти оптимальні рішення для конкретної ділянки.
Друге, і не менш важливе, — органічні відходи. Нащо штурмувати сільськогосподарські магазини в надії знайти справді дієве добриво ще й не за всі гроші світу, якщо воно вже є під вашими ногами? Компостування кухонних і садових решток — простий і дієвий спосіб перетворити сміття на живильний гумус. Те, що в традиційній системі вважається відходами, у пермакультурі стає ресурсом.
Зверніть увагу на різноманітність рослин на ділянці: що більше усякого різного росте по сусідству, то менше шансів масової навали шкідників та інших напастей.
Ще один важливий аспект – збереження та акумулювання енергії. Мульчування та грамотне розміщення рослин дадуть вам змогу економити на воді й витрачати значно менше сил на полив. Мульчування городу соломою чи корою зберігає вологу та покращує структуру ґрунту. А такі рослини, як, приміром, конюшина, захистять ґрунт від ерозій та наситять його азотом, необхідним городині, садовині та декоративним рослинам.
Самоконтроль та зворотний зв’язок. Замість пестицидів — секатор і уважність. Регулярне обрізання, спостереження за станом рослин і своєчасна реакція на зміни допомагають підтримувати здоров’я саду чи клумби без агресивного втручання. Природа сама підказує, що їй потрібно, якщо навчитися її слухати.
Ще один важливий принцип — поєднання, а не розділення. У пермакультурі елементи підбираються й розташовуються так, щоб працювати разом. Змішані посадки, підтримка корисних комах, поєднання рослин із різними функціями дозволяють створити саморегульовану систему. Саме тому тут немає місця монокультурі.
Не менш важливо використовувати межі, не руйнуючи їх. Саме там, де сходяться різні середовища — ліс і поле, берег і вода — формуються особливо продуктивні та цінні елементи, здатні дати найкращі й водночас найнесподіваніші результати та принести відчутну користь вашим рослинам.
Пермакультура та місто — антоніми?
Якщо ви думаєте, що пермакультурні принципи облаштування природних просторів — прерогатива виключно сільських господарств, маємо вам заперечити. Адже поряд з урбанізацією, попит на первозданну природу, чисту воду та повітря, екологічні овочі та фрукти зростає навітьу великих містах. Як приклад екологізації міст — вертикальний ліс у Мілані, будинок Хундертвассера у Відні, практика вирощування овочів та створення садів на дахах будинків у США.
Задля впровадження пермакультурних практик українським містам варто почати з найлегшого: обрати рослини, які гарно адаптуються до наших кліматичних умов, відмовитися від принципу «посадимо те, що швидко росте». Справжню стійкість системи забезпечить вибір аборигенних видів та відмова від інвазивних рослин. Останні можуть бути досить підступними, до речі: швидко ростуть, невибагливі до умов довкілля (наприклад, клен ясенелистий, айлант, ваточник сирійський, дуб червоний або золотарник), але монополізують все довкола себе та не залишають місця для наших традиційних рослин (наприклад, дуб звичайний, клен польовий, бузина чорна, калина звичайна, верба біла), які чудово можуть співіснувати з іншими рослинами та є більш звичними для птахів та комах українських широт.
Порятунком у посушливе літо, джерелом прохолоди, вологи і свіжості повітря можуть стати невеликі лісосмуги з дерев та кущів, створені на міських локаціях, де будуть висаджені рослини-компаньйони Наприклад, чорнобривці чи календула і салатна зелень, ароматні трави чи декоративна капуста, та навіть високі соняшники і грунтопокривні гарбузи можуть стати здоровим доповненням міського озеленення. Адже, окрім створення різноманіття, компаньйони захищатимуть одна одну, ґрунт та сусідню флору і фауну від шкідників чи пошкоджень. Таке просте рішення чудово може доповнити алею між жвавими автомобільними дорогами. Вертикальне озеленення — ще один із варіантів екологізації міста. До прикладу, плющ створить чудову картинку на фасадах будинків, але не займатиме багато простору.
«Але як у Черкасах і без плитки?» — цілком резонно могли б запитати ви. І тут пермакультура пропонує досить перспективне екологічне, хоч і незвичне для черкасців рішення — перфоровану плитку. Заміна бетонної плитки чи суцільного асфальту на плитку з отворами дасть шанс рослинам тягнутися до сонця і буяти, а, окрім цього, розвантажить каналізаційні ливнівки, адже дощова вода стікатиме в отвори та затримуватися в ґрунті.
До слова, імплементація пермакультурних принципів у громадських просторах Черкас уже почалась. Щоправда поки що — лише на рівні проєкту. Так, проєкт громадського простору Urban#Garden для розробила експертка та дизайнерка Громадської спілки «Пермакультура в Україні» Марія Цвірінько разом із командою. Його вже відзначено спеціальною відзнакою Ландшафтного конгресу 2026, який відбувся у лютому цього року. Urban#Garden — це інклюзивний простір міського городництва, який поетапно формується за принципами пермакультурного дизайну з ініціативи мешканців ОСББ, зокрема людей з інвалідністю, в Південно-Західному районі Черкас. Його ідея передається простою формулою: вирощуємо ґрунт — рослини — спільноту.
