З 24 лютого українці знову змушені масово покидати свої домівки та звичне життя у пошуках безпеки. У 2022 році за оцінками Міжнародної організації з міграції (МОМ) 7,1 мільйона людей переїхали в межах Україні, та 5,2 мільйона за кордон (за даними Державної прикордонної служби України).
Мабуть хоч раз в житті, ви чули історії як українці емігрували закордон і потім розповідали: «мені морально дуже важко», «я тут нікому не потрібний». Дуже важливо, щоб українці у своїй же країні почували себе так само.
Адаптація у новій громаді — велика і важлива задача як для самих внутрішньо переміщених осіб, так і для приймаючої громади.
Подолання психологічного стресу та закриття першочергових потреб — не єдині серед того, що люди прагнуть отримати на новому місці. Для успішної інтеграції не можна ігнорувати стратегічних потреб нових городян:
- забезпечення постійним житлом;
- можливості працевлаштування;
- влаштування дітей до садочків та шкіл;
- соціальна інтеграція;
- вибудовування довіри до нового середовища у внутрішньо переміщених осіб та довіри місцевої громади до них.
Щоб зрозуміти, чи укорінилася людина у новій громаді варто проаналізувати: наскільки її поведінка наближається до поведінки місцевих громадян. Для цього пройдемось за такими показниками:
- наявність власного чи орендованого житла;
- можливість отримувати доходи;
- розмір доходів;
- користування соціальною допомогою;
- володіння мовою;
- частота та легкість спілкування з сусідами;
- участь у місцевих виборах.
Інтеграція завершується, коли внутрішньо переміщені особи не потребують специфічної допомоги та можуть реалізовувати свої права без обмежень на рівні з іншими громадянами.
Фундамент успішної інтеграції — це взаємна адаптація між приймаючою громадою та внутрішньо переміщеними особами як окремими людьми, так і групою в цілому. Ключове слово тут — ВЗАЄМНА.
Ми не завжди усвідомлюємо, що нові городяни — це цінність для міста та громади. СБУ, поліція, та в цілому місцеві жителі проявляють настороженість та недовіру. З’являється риторика на зразок: «ви тут, а наші хлопці там захищають ваш дім». Це сильно демотивує ставати частиною такої громади. Переселенці теж не завжди готові приймати традиції та правила «цього дому»: мовні, культурні, поведінкові. Через це вони продовжують бути «чужими» для місцевих.
На фоні цього зростає рівень ксенофобії українців до українців же.
У світі є успішний досвід національних та міських програм, направлених на інтеграцію та зниження ксенофобії. Давайте ним користуватися.
Наприклад, у Тілбурзі (Нідерланди) місцева влада проводить заходи, направлені на знайомство місцевих жителів з новоприбулими: спільні обіди та вечері; поширення відеороликів, що розповідають життєву історію переселенців та дають можливість їм розкритися. Паралельно місто скликає публічні дебати, говорить з місцевими на вулицях.
В Гельсінкі (Фінляндія) створили проєкт, в рамках якого формуються невеликі групи — місцеві жителі та переселенці. Вони обмінюються контактами, проводять разом дозвілля, допомагають новоприбулим вирішити юридично-правові питання, попрактикувати мову та розширити мережу контактів.
Інтеграція займає багато часу, особливо, якщо нею НЕ займатися. Згідно з дослідженням МОМ на 4-ий рік війни (дослідження 2017 року), тільки половина ВПО вважають себе достатньо інтегрованими в приймаючі громади.
Муніципалітети, на рівні з громадою, відповідають за стан деякої соціальної інфраструктури, доступ до якої здатен покращити інтеграцію переселенців. Наприклад, розвинена інфраструктура закладів дошкільної освіти допоможе не тільки інтегрувати дітей, а й полегшить доступ батьків до ринку праці.
Хорошим прикладом комплексного підходу до розв’язання актуальних проблем ВПО була програма адаптації у Сєвєродонецьку до моменту його окупації. Особливістю цього документу є те, що він передбачає поквартальне фінансування заходів, декілька джерел фінансування, індикатори та показники ефективності виконання. Програма вирішувала проблеми, які, відповідно до національних опитувань, є першочерговими для ВПО. Це житлові питання, доступ до ринку праці, загальний рівень забезпечення життя, проблеми обізнаності щодо своїх прав та обов’язків. Реалізація програми відбувалася коштом державного, обласного, міського бюджетів та донорських організацій.
Ще один успішний досвід інтеграції ВПО можемо побачити у Львові. Тут громада діяла через культуру. У порівнянні з іншими сферами інтеграції, культурні події потребують менших фінансових ресурсів та їх значно легше реалізувати. Це не окремі події, орієнтовані тільки на ВПО, це події для всіх жителів міста: фестивалі, майстерні, майстер-класи. Переселенці вже вважаються частиною громади. Також це можливість познайомитися з місцевими, обмінятися контактами та стати частиною спільноти. Організовували такі події місцеві громадські організації, благодійні фонди та донорські організації, програми яких діють у місті.
Щодо ситуації в Черкасах. Стратегія розвитку Черкаської області до 2020 року не передбачала напрямку — інтеграції ВПО до місцевих громад. Нова стратегія, розроблена на 2021-2027 роки, визначає інтеграцію ВПО серед своїх стратегічних цілей та передбачає заходи для посилення регіональної згуртованості та взаємодії. Проте план заходів щодо стратегії не опубліковано на сайті, а сама стратегія не передбачає окремого бюджетування.
Заходи з адаптації нових городян і приймаючої громади — у більшості своїй залежать від ініціативи самої громади і самоорганізації нових городян. Інтеграційні заходи можна здійснювати силами окремих людей, силами організацій та підприємств і силами міської ради.
Що може зробити кожен із нас:
Знайдіть у Вайбері, Телеграмі чи Фейсбуці групи, де спілкуються переселенці і приєднайтесь до них. Зазвичай вони називаються на кшталт «Переселенці Черкас». Пробуйте шукати і російською також. Подобається нам це чи ні, зважайте, що люди переїхали з переважно російськомовних регіонів України.
Запрошуйте учасників цих спільнот на заходи, які відбуваються в місті. Особливо на ті, де у них буде можливість роззнайомитися і поспілкуватися з черкащанами.
Внутрішньо переміщені особи — це потенційно нові городяни. Якщо вони вирішать залишися в Черкасах, то платитимуть податки до місцевого бюджету, створюватимуть нові робочі місця, зможуть ділитися своїм досвідом та компетенціями, організовуватимуть події та розвиватимуть наше місто.
