18 жовтня 2022 року в Черкасах відбулася публічна дискусія «ФОРМУЛА ДОБРИХ ВІДНОСИН МІЖ ВПО ТА ПРИЙМАЮЧОЮ ГРОМАДОЮ»
До неї долучилися представниці та представники виконавчого комітету та Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, Гуманітарного центру для внутрішньо переміщених осіб, громадських організацій, які працюють з ВПО, а також переселенці, які переїхали в Черкаси в 2014-15 роках та після 24 лютого 2022 року.
Алла Скрипнік, координаторка проекту «ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ”: “Ми хотіли підвести підсумки перших 7-8 місяців проживання нових городян в Черкасах, дати можливість бути взаємно почутими і представникам ВПО, і представникам громади, які працюють з ВПО, обговорити небезпеки і можливості для ВПО та приймаючої громади, пов’язані з масовим переселенням”.
Нам вдалося зібрати за круглим столом представників і міської адміністрації, і громадських організацій, які опікуються питанням ВПО, і власне вимушених переселенців, які зараз проживають в Черкасах.
Пропонуємо до вашої уваги найважливіші моменти дискусії.
Підсумки та враження від співпраці між муніципалітетом, ВПО та профільними громадськими організаціями з березня по жовтень 2022
Лише через два офіційні реєстри в Черкасах з кінця лютого пройшли 24 і 26 тисяч ВПО. Очевидно, не всі вони залишилися в Черкасах. Суб’єктивні оцінки учасниками розмови реальної кількості людей, які прибули в Черкаси від початку широкомасштабного вторгнення русні, варіюються від 30 до 40 тисяч.
Учасники діалогу обговорили ролі, які взяли на себе муніципалітет та громадські організації та ініціативи. Муніципальні служби виступають в ролі адміністраторів державної допомоги для ВПО, координаторами зусиль інших учасників процесу прийому та інтеграції ВПО, операторами частини потоку гуманітарної допомоги. Громадські організації та ініціативи також є операторами потоків гуманітарної допомоги а також взяли на себе задачі з інтеграції ВПО, соціалізації їх у новій громаді та надають послуги, які муніципалітет зміг на себе взяти лише частково. Зокрема, психологічну допомогу вимушеним переселенцям та всякого роду пізнавально-розважальні заходи, які вкрай важливі для відновлення психологічного стану та інтеграції у міську громаду.
Представники ВПО високо і з вдячністю оцінили рівень організації і зусилля персоналу міського гуманітарного центру, департаменту соціальної політики, ЦНАПу та усіх центрів розподілу гуманітарної допомоги. Більш специфічні і складніші потреби – аніж забезпеченні продуктами – залишалися або й залишаються незадоволеними. Зокрема, потреба в обладнанні для облаштування побуту, потреба в житлі, потреба в психологічній підтримці, потреба в працевлаштуванні і/або в перезапуску власної справи на новому місці, тощо.
Значну увагу учасники приділили саме питанню психологічної допомоги. Виявилося, що окремі ініціативи існують, але про них далеко не усім відомо. Прозвучали застереження щодо обов’язкової спеціалізації і підготовки психологів саме для роботи з подібним травмуючим досвідом. Інакше спроби допомогти можуть завдати шкоди.
Недоліки відмітили також у системі інформування ВПО про можливості, які відкриті для них у місті. Особливо складно зорієнтуватися та інтегруватися людям, які не вміють або не мають можливості працювати з Інтернетом.
Також учасники відмітили, що інформація про усі можливості для задоволення потреб і вирішення проблем ВПО не консолідована і не структурована в одному місці, до якого можна легко отримати доступ. Виявили і зафіксували потребу створити координаційний майданчик для вирішення цієї задачі.
Але все ж задача з пріоритетом №1, яка зараз потребує вирішення, на думку багатьох представників ВПО, — це інтеграція нових городян в громаду. Зокрема, їх участь у процесах формування та прийняття рішень, які стосуються ВПО.
«Нічого про нас без нас!», — закликає Олександр Ворошков та інші учасники розмови.
«Якщо хочете знати, які реальні потреби зараз у людей, варто запитати про це у них».
Для того, щоб голос вимушених переселенців був більш відчутним на всіх рівнях взаємодії в громаді, ініціативна група створила громадську ініціативу Рада ВПО Черкащини. Вони починають активно комунікувати з представниками обласної та міської влади для активізації та пом’якшення процесу інтеграції, для представлення і захисту інтересів ВПО в Черкасах та Черкаській області.
Чи вигідно громаді, щоб нові жителі залишалися назавжди
Заступниця міського голови, пані Марина Гаркава, висловила чітке і однозначне бачення, наскільки цінними є нові городяни для Черкаської громади.
Що стримує ВПО від того, щоб розглядати Черкаси, як місце для постійного проживання
Ключова ілюзія, яка заважає повноцінно налагождувати своє життя — це переконаність ВПО, що «це ненадовго». І ВПО 2014 року, і нинішні вимушені переселенці усвідомлюють, що це уявлення було дуже бажаним, але помилковим. І якби люди одразу діяли так, ніби вони тут назавжди, це було б продуктивніше, навіть якщо в якийсь момент дійсно безпечно було б повернутися додому.
Черкаси — місто з повільним темпом і малими можливостями. І в 2014, і зараз ми чуємо від жителів великих міст, що в Черкасах надто розмірений темп життя і ведення справ. «Тут сонно і тісно», — каже один з учасників.
Що допомагає інтегруватися, чим Черкаси привабливі для життя?
Головне, що впливає на вибір місця для тимчасового чи постійного життя в умовах війни — це безпека. І в цьому сенсі Черкаси сприймаються нашими новими городянами як дуже безпечне місто на фоні більшості інших обласних центрів. І це той рідкісний випадок, коли відсутність значимих підприємств чи інфраструктурних об’єктів зіграло на користь Черкас.
Ті з нових городян, хто мали змогу познайомитися з історією Черкас та Черкащини, діляться надзвичайно потужними переживаннями. «Все те, що ми лише читали у підручниках історії України, відбувалося прямо ось тут, дуже сконцентровано на території Черкащини. Історія України продовжувала і продовжує тут розгортатися прямо зараз. Це щось неймовірне!»
Знову ж таки, вимушені переселенці відзначають легкість інтеграції через відносно незначні культурні відмінності і спокійне ставлення містян, зокрема, до поганого володіння українською мовою.
Чи є у нашій громаді прояви ксенофобії щодо ВПО?
Так. Значно менше, ніж в 2014 році, але все ще є. В першу чергу це стосується мови. Хоча, самі вимушені переселенці визнають, що Черкаси їм ментально досить близькі і тут дуже толерантно ставляться до російської. При тому, питання мови виявилось найбільш болісним та надзвичайно емоційним на зустрічі.
Дуже неприємно, коли черкащани оцінюють фінансовий стан і спроможності людей, які виїхали, наприклад, по автівці чи одягу. Не усвідомлюючи, що автівка і одяг — це, власне, все, що залишилося у цих людей. Не співчуваючи всьому тому жаху і всім тим втратам, які довелося пройти перед тим, як опинитися в Черкасах. Це — засмучує і демотивує.
Розмова тривала 1,5 години і з 3-х запланованих блоків питань учасники встигли оглянути тільки перший і при тому склалося відчуття, що все занадто швидко і поверхнево. Тому маємо запит на продовження такої практики круглих столів.
Дискусія проведена в рамках проекту «ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ: як українські біженці та внутрішньо переміщені особи можуть допомогти своїм громадам змінитися на краще», що фінансується Європейським Союзом за Стипендіальною програмою громадянського суспільства країн Східного партнерства
