Всесвітній день психічного здоров’я підлітків відзначається щорічно 2 березня. Започаткована у 2020 році ініціатива спрямована на підвищення обізнаності про ментальний добробут молоді, подолання стресу, депресії та проблем із самооцінкою. День підкреслює важливість підтримки підлітків у період активних змін. А українські реалії це лише підтверджують.
Небайдужість до того, що відбуєвається навколо
Сучасні українські підлітки стають прикладом сміливості й готовності творити майбутнє своєї країни. Вони активно долучаються до організацій та об’єднань, де сміливо опановують навички поводження зі зброєю, надання першої медичної допомоги, орієнтування на місцевості. Це не лише фізичне загартування, а й формування внутрішньої сили, психологічної стійкості та патріотичного світогляду. Юні активісти беруть участь у заходах щодо вшанування загиблих героїв та нагадування про тих, хто перебуває в полоні. Це покоління доводить, що зрілість вимірюється не роками, а готовністю брати відповідальність і залишатися вірними своїм цінностям.
2025 рік відзначився значною кількістю досліджень стосовно української молоді та підлітків зокрема. Війна в Україні — найбільш задокументована і всебічно досліджується найрізноманітнішими інститутами та установами країни та світу. То ж що ми дізнались про наших підлітків в стані війни?
За відсутності змоги безпечно, одночасно та рівномірно проводити опитування до інформаційного зрізу долучаються окремі осередки та науковці. Значна кількість досліджень проведена за участі Кафедри соціології ННІ соціології та медіакомунікацій імені В.Н. Каразіна. Так, наприклад, наприкінці квітня 2025 року Соціологічний факультет, кафедра соціології та Соціологічна асоціація України, а саме її Харківське, Одеське, Черкаське та Львівське відділення, провели Всеукраїнський науково-практичний «круглий стіл» за результатами загальнонаціонального соціологічного дослідження «Старшокласник – 2024: життєві та освітньо-професійні плани старшокласників України в умовах війни» (всього було опитано понад 2-х тисяч школярів).
25-27 вересня 2025 року в МДЦ «Артек» відбувся Всеукраїнський збір-старт лідерів учнівського самоврядування «МИ.РАЗОМ.МАЙБУТНЄ».
У Всеукраїнському зборі-старті взяли участь делегації представників регіональних осередків рад учнівського самоврядування з Вінницької, Дніпропетровської, Житомирської, Київської, Кіровоградської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської, Харківської, Хмельницької областей та делегація міста Києва. Делегації презентували себе, ділилися досвідом регіональних заходів, реалізації проєктів у співпраці з волонтерськими організаціями, військовими частинами, місцевою владою з питань участі дітей у прийнятті рішень на рівні громади. Наприкінці першого дня відбулася «Лідерська вечірка», сценарій якої підготувала делегація Черкаської області, із залученням креативних виступів від делегацій, написанням листів підтримки ЗСУ та плануванням наступного дня. Стійко? Звісно.
Маскультура, що формує нове покоління
На шляху цифровізації освіти, процес якої прискорився в умовах війни, частина навчання підлітків перейшла у віртуальну площину: вчитись онлайн не тільки можна, а й потрібно. Джерелами знань стають профільні youtube-канали, подкасти та інше, і це вже є унормованим. Відкидаючи той факт, що проконтролювати якість навчання у такий спосіб дещо важче, звернімо увагу на очевидну перевагу: обираючи формат набування знань, учні можуть отримати інформацію, підготовлену у найкращий спосіб відповідно до їх сприйняття та інтересів. До прикладу — вивчати долі українських письменників ХХ століття можна за мюзиклами проєкту «МУР», а долі державних діячів — додаючи до текстових знань перегляд шоу «Протагоністи». І в цей момент постаті стають дуже конкретними, а не книжковими, учні не тільки краще відчувають епоху, виклики часу, а і переходять до особистої зацікавленості долею діячів. Така інтерграція якісно вплинула на формування патріотизму та українізацію навчального процесу: це пізнавально, корисно і модно, а також знімає психологічний тиск, учень поєднує вимогу з розвагою.
Розваги також суттєво змінились: підлітки самостійно обирають щось із «доданою вартістю». Якщо спочатку такий продукт був державним і спрямовувався на вирішення питань обізнаності і безпеки дітей («Пес Патрон», тести з медіаграмотності, популярні заходи проти вербування дітей в соцмережах), то надалі діти навчились самостійно підбирати якісні розваги. В топ виходять, наприклад, медійні продукти, які супроводжують дорослішання дитини, заохочують до навчання, до соціалізації, до методичної роботи над рисами характеру (як-от аніме «Наруто» або дорами, де якісно інша форма діалогів та взаємодії між героями; «Кадетство» та інші примітивні серіали тепер в порівнянні очевидно низькоякісні та пропагують девіантну поведінку). Умовний Дісней теж відійшов на задній план: хепі-енд в справжньому житті не гарантований, поведінкові шаблони (особливо, гендерно зумовлені) — не діють і сповільнюють еволюцію суспільства, що підлітки інтуїтивно помічають і тому ігнорують. Простіше кажучи, діти обирають те, що дійсно їм допомагає вирішити особистісні питання (зразки поведінки, соціальної взаємодії), сприяють пошуку себе та розвитку сильних якостей, або відкривають нові перспективи чи галузі майбутньої роботи. Інтеграції в якісні культурні продукти суттєво допоміг український дубляж ігрових та кінопродуктів, кількість яких зросла, а якість — на високому рівні.
Майбутнє країни очима українських підлітків
27 травня 2025 року вийшла публікація від пресцентру Мінцифри про те, що понад 10 тисяч підлітків і батьків з усіх регіонів України взяли участь у дослідженні «Індекс майбутнього», ініційованому Фундацією Олени Зеленської. Його презентували у співпраці з KSE Institute та ЮНІСЕФ. У центрі уваги — професійні очікування української молоді, фактори впливу та взаємозв’язок із потребами ринку праці.
«Оптимізм щодо власного майбутнього висловили 82% підлітків. Водночас лише 60% позитивно оцінюють майбутнє України. І хоча більшість дітей мріє реалізувати себе вдома, чверть уже розглядає можливість виїзду за кордон. Більше бажання залишитися в Україні мають ті, хто бере участь у волонтерстві, — таких підлітків 72%».
Ключові результати дослідження:
- 1 з 5 підлітків ще не замислювався, ким хоче бути, а 70% не можуть назвати сферу чи професію, у якій хотіли б працювати в майбутньому.
- Очікування дітей часто не збігаються з реальним попитом на ринку: наприклад, лише 2,1% зацікавлені в промисловості, хоча ця сфера потребує 17,9% фахівців.
- IT залишається популярним вибором (13,5% очікувань підлітків), попри те, що наразі це лише 1,5% пропозицій на Єдиному порталі вакансій.
- Лише 3% опитаних проходили стажування, 7% — зустрічались із кар’єрними радниками, 11% — бували на екскурсіях підприємствами.
Крім навчання, викликом для молоді є опанування місцевого самоврядування. Ті підлітки, що планують своє життя в Україні, так чи інакше починають глибше занурюватись в робочі механізми влади для їх опанування та свідомої підготовки переходу у так зване доросле життя. Як свідчать колективні наукові дослідження, зібрані в монографії співробітників Інституту соціології НАН України, в країні молодь і внутрішньо переміщені особи мають обмежений доступ до ухвалення рішень у місцевому самоврядуванні, а їхня участь у консультаціях залишається радше декларативною, ніж системною.
Цифрові платформи стали ключовим середовищем для мобілізації молоді, поширення ініціатив і навіть впливу на владу, оскільки надали загальнодоступний, майже без обмежень, простір для розміщення критичного дискурсу, де громадяни висловлюють свою позицію, пропонують рішення та здійснюють контроль за владою. Як наслідок — в розпал обстрілів енергетичної інфраструктури та, водночас, гучних антикорупційних досліджень, молодь самоорганізувалася у так звані картонкові протести і вийшла відстояти демократичні засади, демонструючи не тільки глибоке розуміння суті представницької демократії та розподілу влади за гілками, а й відповідальності за контроль над чиновниками, замінити яких наразі досить складно через неможливість проведення виборів.
В умовах війни провідним інформаційним і комунікативним пріоритетом для молодих українців є ситуація в Україні та хід бойових дій, що підтверджується високою частотою обговорень відповідних тем як у родинному колі, так і серед друзів – 50% робили це часто (19% дуже часто, 31% часто), а також активним пошуком інформації про перебіг воєнних подій – 42% робили це регулярно (14% дуже часто, 28% часто).
Така тенденція свідчить про концентрацію суспільної уваги на питаннях національної безпеки й виживання, що виступають чинником формування спільної ідентичності та зміцнення горизонтальних соціальних зв’язків.
Разом із тим, українські психологи стверджують, що нашим дітям, хай якими б свідомими вони не були, вкрай важко. Згідно з результатами дослідження «Самопочуття та навчання підлітків в умовах війни» від Education Cannot Wait, кожен п’ятий підліток (21%) має ознаки психологічного неблагополуччя різного ступеня тяжкості та потребує додаткової підтримки. Найпоширенішими проблемами виявилися: тривога (симптоми тривожності різної інтенсивності є в майже 29% опитаних), депресія (ознаки депресії спостерігаються у 26% підлітків), стрес (ознаки стресу — у 17%).
Інші ж дослідження показують, що навіть за сильного стресу та тривоги молодь вчиться розвивати позитивне мислення, емоційну регуляцію та відчуття контролю над ситуаціями, які допомагають адаптуватися до складних обставин. Це одна з ключових складових стійкості — здатність бачити перспективу і знаходити сенс у своїх переживаннях. Такі захисні процеси значною мірою формуються у відповідь на випробування війни та соціальні зв’язки з однолітками і родиною, які підтримують психологічні ресурси молоді.
Психічна стійкість українських підлітків сьогодні — це не абстрактна риса характеру, а щоденна практика відповідальності, самоосвіти, солідарності й критичного мислення. Вони дорослішають у реальності, де війна стала фоном життя, але водночас — простором формування нової громадянської культури. Через волонтерство, участь у самоврядуванні, усвідомлений вибір культурних продуктів, інтерес до професійного майбутнього та небайдужість до подій у країні українська молодь демонструє здатність не лише витримувати тиск обставин, а й трансформувати його в ресурс розвитку. І саме підтримка цього покоління — системна, уважна, інституційна й людяна — є запорукою того, що їхня внутрішня сила стане фундаментом повоєнної України.
